Connect with us

З життя

Я прервала связь с матерью из-за собаки и ни капли не жалею

Published

on

**Дневниковая запись**

Всё изменилось не тогда, когда мы с женой взяли пса из приюта, и не в день, когда УЗИ показало долгожданную беременность после лет отчаяния. Всё рухнуло, когда моя родная мать, всегда бывшая мне опорой, вдруг превратилась в злейшего врага — не моего, а нашего пса.

Барс появился у нас семь лет назад. Щенок с печальным взглядом, израненный жизнью, но с преданной душой. Мы с Аней прикипели к нему — он стал нам как сын, особенно после очередной неудачной попытки завести ребёнка. Лечили, водили к кинологу, социализировали. Он вырос в идеального пса: ласковый, умный, надёжный. Наша жизнь текла спокойно — я, Аня и Барс.

Когда тест наконец показал две полоски, мы плакали от счастья. Мама и тёща вроде обрадовались, но их радость быстро сменилась нападками:

— Собаку немедленно убирай! Ты рехнулся? Шерсть, микробы, укусит! — кричала мать.

— Отдайте кому-нибудь! Ребёнок важнее собаки! — вторила тёща, закатывая глаза.

Мы пытались объяснить: Барс — не угроза. В доме идеальная чистота, пылесос-робот, всё по правилам. Он — член семьи. Но старшие не унимались. Мать названивала ежедневно, рыдая, что я гублю нерождённого внука. Тёща орала на меня. Давление росло, а Аня на седьмом месяце не спала ночами, сжимая живот от стресса.

— Ещё слово — и вас здесь больше не будет, — сказал я, глядя им в глаза.

После родов они затихли. Ненадолго.

Когда мы вернулись с дочкой из роддома, первым делом Аня погладила Барса — он ждал у двери, скулил от тоски. Мать и тёща переглянулись. А когда у малышки появился диатез, их ярости не было предела:

— Это из-за собаки! Ты совсем рехнулся?! — орала мать.

— Пёс рядом с ребёнком! Да как ты вообще можешь?! — вопила тёща.

Аня молчала. Но я выгнал их обеих.

Тогда пошли угрозы. Сначала — «отравим твоего пса, пустяки!», потом — «позвоним в опеку!». Мать заявила, что напишет жалобу: мол, ребёнок в антисанитарии, среди шерсти. Что я «больной», раз ставлю пса выше дочери.

Антисанитария? У нас стерильнее, чем в операционной. Полы мою дважды в день, воздух увлажняю, вещи стираю отдельно. Но какое это имеет значение, если в сердце человека — только злоба?

Я сказал матери чётко: шаг в сторону опеки — и внучку ты не увидишь. Никогда.

С тех пор — тишина. Иногда больно. Всё-таки она — моя мать. Но Барс — тоже семья. Он был с нами, когда мы теряли надежду. Грел душу в самые тёмные дни. Он — не угроза. Он — часть нас.

Я не сдам его. И если пришлось выбирать между шантажом и правом жить с теми, кого люблю — я выбрал второе. И не жалею.

**Вывод:** Иногда даже родная кровь становится ядом. И если приходится рвать связи ради тех, кто по-настоящему дорог — значит, так надо. Семья — это не только фамилия в паспорте.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два + 6 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя4 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя7 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя7 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя10 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя11 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...

З життя13 години ago

Право на помилку.

Соломія дізналася про батькову коханку випадково. Того дня вона пропустила школу, аби супроводжувати подругу до тату-майстра. Необачно було йти до...

З життя14 години ago

Розрив, що врятував моє життя

— Олесю, ти що робиш?! — голос Богдана гримів по всій квартирі. — Куди це ти зібралася в такому вигляді?!...