Connect with us

З життя

Когда мама решилась отдать дом, о чём она думала?

Published

on

Моё сердце сжималось от боли и бессилия, пока я говорила с мамой по телефону. Я сидела на кухне, уставившись в окно на заснеженный двор, и пыталась сдержать дрожь в голосе. «Мам, ну как ты могла? О чём ты думала, когда отдала половину дома тёте Гале? А теперь она ещё и хочет переехать в нашу часть! Я просто в шоке», — вырвалось у меня. Мама молчала на другом конце провода, а я чувствовала, как внутри всё сжимается от несправедливости. Раньше её доброта казалась мне благородной, но теперь я вижу, к чему это привело, и не могу с этим смириться.

Всё началось давно, когда мама, Надежда Петровна, решила помочь своей младшей сестре, Галине. Тётя Галя тогда осталась без мужа, без работы и без крыши над головой. Мама, всегда готовая поддержать родных, не раздумывая, пустила её жить в наш дом. Это был старый двухэтажный дом в деревне, доставшийся нам от деда. Мама с отцом жили внизу, а верхний этаж пустовал. Тогда казалось, что это ненадолго — Галя поживёт, пока не устроится. Но вместо того чтобы искать свой угол, тётя обосновалась надолго. А потом мама совершила то, что я до сих пор не могу принять: она оформила половину дома на Галину, сказав, что так будет честно. «Она же моя кровь, как я могу её выгнать?» — оправдывалась мама, когда я пыталась возразить.

Я тогда была ещё молодой, только начинала самостоятельную жизнь, и не лезла в эти дела. Но я помню, как отец, Василий Михайлович, был против. Он ворчал, что дом — наше родовое гнездо, и отдавать его часть, пусть даже родне, неправильно. Мама, однако, настояла на своём, прикрываясь добротой и семейным долгом. Отец сдался, но было видно, как это его ранило. А теперь, спустя годы, я сама столкнулась с последТеперь я сижу здесь, сжимая телефон в руке, и понимаю, что должна принять решение — или смириться, или наконец сказать тёте Гале твёрдое “нет”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × чотири =

Також цікаво:

З життя21 хвилина ago

Я відчував твій слух, мамо

— Бабусь, казку розкажеш? — запитав шестирічний Дениско. — Лише коротку. Вже час спати. Завтра в садочок не прокинешся, —...

З життя28 хвилин ago

Врятування від самотності

**Порятунок від самотності** Оксана прокинулася пізно. Перша думка — проспала. А ж дочка з онуком скоро схочуть, а в неї...

З життя1 годину ago

Остання жертва

**Остання жертва** — Мам, мені треба з тобою поговорити. — Отаке тривожне початкове речення. — Ірина з тривогою подивилася на...

З життя1 годину ago

Дощ веде до щастя

Дощ іде на щастя Після спекотного літа настала холодна й пронизлива осінь, з пронизливими вітрами та нескінченними дощами. По дорозі...

З життя2 години ago

Святковий подарунок несподіванки

**Новорічний сюрприз** Оля спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Що й казати — у її сумочці лежали два...

З життя2 години ago

Тобі не втекти від відповідальності, мама

Марiя смажила деруни, коли в двері подзвонили. Вона вийшла з кухнi, щоб відкрити. “Мамо, це до мене”, — зупинив її...

З життя3 години ago

Сила братства

Чоловіча дружба Олег зупинив «Тойоту» біля торгового центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, що переходив...

З життя4 години ago

Чи це мій син?

Ось адаптована історія, переписана для української культури: Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши жодного колеги, і була цьому...