Connect with us

З життя

Новая жизнь: Мы остались и начали всё сначала

Published

on

Он ушел, а мы остались — и начали строить нашу жизнь заново, без него.

Вечер был таким же, как сотни до него: дети шуршали на кухне, ужин остывал на плите, а баня уже ждала, натопленная по привычке. Всё как всегда, всё для него. Муж вошел, молча поужинал, потом отправился париться. Я думала — обычный вечер. Но когда он вернулся, в голосе его была пустота:

— Ты меня не ценишь. Мне здесь больше нечего делать. Я ухожу.

Собрал вещи неторопливо, словно складывал пазл. Забрал ноутбук, документы, даже свою любимую кружку. Ушел к матери. Без слов, без криков, без объяснений.

Я стояла в прихожей, прислонившись к косяку, и слушала, как хлопнула дверь. И знаете — не упала, не разрыдалась, не почувствовала, что земля уходит из-под ног. Наоборот — мне стало легче.

Ночь прошла непривычно тихо. Не было храпа с другой подушки, недовольного ворчания, вечных жалоб на шумных детей или «не тот» ужин. Утром я встала будто заново рожденная. Дети уже проснулись, позавтракали и убежали во двор. Я осталась одна — но не опустошенная.

Недавно закончили ремонт, оставались мелочи. Я решила повесить шторы. Взяла шуруповерт, дюбели — инструменты, к которым раньше даже не прикасалась. Эта проклятая карнизная планка не хотела держаться, съезжала. Но я справилась. Прибила. Шторы — голубые, с нежными цветами — будто занавес перед новым актом моей жизни.

Потом сварила три литра яблочного варенья и закатала томатный сок. Пока банки остывали на подоконнике, я размышляла: может, я виновата? Не додала тепла, не удержала? Но чем больше думала, тем яснее понимала — нет. Он давно был здесь только телом. Душой — где-то далеко.

Вышла во двор, взяла краску и старую лестницу — тяжелую, чуть ли не с военных времен. С трудом подняла, сердце колотилось — боялась высоты с детства. Но залезла. И покрасила. Дом засиял, а я — вдохнула полной грудью. Глупо, но в тот момент осознала: я всё могу. Сама.

Ночью в доме было тихо. Дети спали, я пила чай на кухне и впервые за долгие месяцы не чувствовала тревоги. Возвращать его? Зачем? Он сделал выбор — мать, свобода, иллюзии. Пусть теперь свекровь разбирается со своим «ангелочком», как она его называла. Уверена, скоро поймет: крылья облезли, а нимб заржавел.

А у нас всё будет хорошо. Справлюсь с огородом, домом, детьми. Стану сильнее. Уже стала. Не потому что хочу — потому что слабой быть нельзя. Теперь я и мать, и отец. Ничего страшного. Не впервые.

Уже думаю о разводе. Зачем тянуть? Он ушел не в гости и не в командировку — из семьи. Его выбор. А мы с детьми сделаем свой. Начнем всё сначала. Без него. И шаг за шагом построим нашу жизнь. Настоящую. Свободную. Честную. Нашу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 1 =

Також цікаво:

З життя19 хвилин ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...

З життя3 години ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя4 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя6 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...

З життя8 години ago

Більше не зноситиму

Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...

З життя11 години ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя14 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя14 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...