Connect with us

З життя

Ультиматум мужа: я или твоя семья

Published

on

Сердце разрывается между долгом и любовью

Меня зовут Ольга, и живу я в тихом городке под Вологдой, где вековые сосны шепчутся с ветром, а в домах пахнет тёплым хлебом и душевностью. С детства грезила о большой семье — шумной, дружной, где за общим столом собираются три поколения. Но судьба будто испытывает меня, заставив выбирать между мужем и теми, кто взрастил меня.

Первый брак рассыпался, как подгнивший мост. Десять лет пустых попыток родить ребёнка — и вот я одна, с щемящей тоской под рёбрами. Казалось, счастье навсегда отвернулось от меня, пока не встретила Дмитрия. Вдовец с двумя детьми, с глазами, в которых застыла потеря. Его стойкость, забота о маленьких Саше и Маше растопили лёд в моей душе.

После свадьбы я переселилась в его дом на окраине, а свою московскую двушку оставила маме и бабушке. Они там — мои нерушимые берега, мой незатухающий очаг. Бабушке, Татьяне Семёновне, стукнуло 82, маме Людмиле — 62. Пока справляются сами: полы моют, щи варят, в магазин ходят. Мама ещё подрабатывает — статьи правит для местной газеты. Но я знаю: годы берут своё.

Каждый визит к ним — как глоток родного воздуха. И с каждым отъездом сердце сжимается. Мечтаю, чтобы перевезти их к нам, под одну крышу. Но Дмитрий — словно гранитная стена.

«Нет, Оля, — бросает он, закуривая у окна. — У меня в детстве бабка с дедом каждый шаг контролировали. Не хочу, чтобы мои дети через это прошли». Говорит «чужие голоса», а у меня слёзы подступают — да какие же они чужие? Это мама, что ночи напролёт сидела у моей кровати, когда бронхит с температурой под сорок был. Это бабуля, которая в лихие девяностые последнюю картошку со своего огорода мне в общежитие передавала.

Дом — его, правила — его. Давлю в себе просьбы, но по ночам, когда Дмитрий храпит рядом, грызу подушку. Скоро бабуля без палочки не сможет встать, мама вчера призналась — колени болят. Как бросить их? Но и семью разрушить не могу — Саша с Машкой уже «мамой» называют, Дмитрий — моя опора.

После каждой попытки поговорить — скандал. «Ты нас не любишь, раз родню тащишь!» — кричит он. А я потом в ванной реву, чтобы дети не слышали. Выбора нет: или предать тех, кто жизнь за меня отдал бы, или потерять тех, кто стал моей жизнью сейчас.

Молюсь перед старинной иконой, что досталась от прабабки: «Господи, вразуми его». Но дни идут, а Дмитрий лишь злее становится. Стою над пропастью — куда ни шагни, падение. Как жить, если любой выбор — ножом по душе?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − один =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Після втрати чоловіка я відмовилася від його сина — через 10 років я дізналася болісну правду

Усе почалося того ранку, коли задзвонив телефон. На дисплеї світиться номер лікарні. Серце впало ще до того, як я підняла...

З життя3 години ago

Коли важка сумка встала на порозі, у кімнаті почулися незвичайні звуки.

Олена відчинила двері, затягла в хату важку сумку, перевела дух. І в цю ж мить із кімнати почулося: — Олю,...

З життя5 години ago

Мій син подарував малюнок поліцейському — і це призвело до розслідування

Спочатку я вважала, що це просто мила, зворушлива сцена. Мій шестирічний син, Данилко, останнім часом просто одержимий малюванням — динозаври...

З життя6 години ago

Любов на одинці

ЮРА-ОДНОЛЮБ Юрко що вихідних возився із своїм мотоциклом у гаражі біля будинку. Навколо нього сиділи навпочіпки хлопці, немов зграйка горобців,...

З життя9 години ago

Догляд за спадщиною

Дідусьові турботи Микола Іванович овдовів півроку тому. Перша гаряча біль відступила, сховалась кудись під серце і застрягла там гострим крижаним...

З життя12 години ago

Продамо дім, але матір вже вдома!

Дім продамо, а маму – до нас Олег сидів на кухні разом із дружиною, Маріанною. Вона готувала – возилася з...

З життя13 години ago

Снігопади, що затопили місто: заморожене життя за три метри снігу.

То була страшна завірюха. Дороги замело — ні пройти, ні проїхати. Двері під’їзду не відкрити: засипані снігом по самі віконниці,...

З життя15 години ago

Урок, який змінює все

**Урок на все життя** Парасковія дивилася на свого онука й аж руки свербіли, щоб влупити так, щоб пам’ятав силу бабиного...