Connect with us

З життя

Он понял, что настоящее чувство потеряно, когда она ушла

Published

on

Она ушла, а он осознал свою любовь лишь тогда, когда всё было кончено.

Игорь сидел за рулём, неотрывно глядя на вход в ресторан. Руки дрожали, в ушах стоял гул — не от звуков, а от внутреннего напряжения. Сегодня — встреча выпускников. Двадцать лет. Столько же прошло с того дня, когда он собственными руками уничтожил единственное, что делало его жизнь осмысленной.

Тогда он заподозрил Ларису в измене. Одна фотография — и его мир рухнул. «Новый ухажёр» — именно так он назвал того мужчину в ярости. Лариса не оправдывалась. Молчала. А он кричал, швырял обвинения, выплёскивал всю свою боль прямо в неё. И она ушла. Без слов, без сцен. Просто закрыла дверь.

Через полгода он женился на Елене. Не от любви — назло. Чтобы доказать, что может жить без Ларисы. Но счастья не вышло. Брак казался правильным: жена, дочь, работа. Но внутри — пустота.

И вот сегодня он увидит её снова. Ларису. Ту самую. Ту, которую любил по-настоящему.

Он вошёл в зал и сразу ощутил её присутствие. Не увидел — почувствовал. Её смех, её энергию. Она была неотразима: платье в горошек, кудри, рассыпанные по плечам, твёрдый взгляд. И внутри снова перевернулось. Как тогда.

— Лариса… — окликнул он, когда она вышла подышать воздухом после звонка.

— Да, Игорь? — её голос звучал ровно, с едва уловимой насмешкой.

— Расскажи… Как ты жила всё это время?

— Ты уверен, что хочешь это слышать? — в её словах не было боли, только усталость. Глубокая, выстраданная.

— Я не могу без тебя. Без нас…

— Нас больше нет, Игорь. Давно.

— А ребёнок?.. — сорвалось у него внезапно.

Лариса побледнела. На миг закрыла глаза. Потом сказала тихо, но чётко:

— Ты о том, кого я потеряла после твоих обвинений? О том, кого не смогла удержать, потому что слишком долго плакала? Да, я была беременна. Но ты ведь заявил, что это не твой ребёнок. Ты поверил фотографии. Не мне. Не своей душе. А Елене.

Он опустил голову. Он разрушил тогда всё.

— Я выжила, Игорь. С израненной душой, но выжила. Уехала. Начала сначала. Мне помог тот, кто увидел во мне не грех, не вину, не прошлое — а меня саму. Теперь у нас двое приёмных детей. Они мои. И я счастлива.

— Прости…

— За что? За то, что растоптал меня когда-то? Я простила. Себя — дольше, чем тебя. Но та Лариса, которую ты знал, больше не существует. Я не твоя. Ты опоздал.

Она развернулась и ушла. Лёгкая поступь, прямая спина, уверенность — всё, что он когда-то не сумел сохранить.

А он остался стоять в темноте, среди припаркованных машин, с разрывающимся сердцем и одним пониманием: ничего не вернёшь. Бывает поздно. И даже если ты двадцать лет носил её в душе — для неё ты теперь просто тень.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 5 =

Також цікаво:

З життя47 хвилин ago

Дім для Мрій

Дім для Оксани Тарас завжди пишався старшим братом і з малку брав із нього приклад. За столом їв лише те,...

З життя47 хвилин ago

Сила почуттів

Олег довго сидів, дивлячись на телефон. Він і так затягував. Нарешті, глибоко вдихнувши, натиснув кнопку дзвінка. Пролунав один гудок, другий…...

З життя2 години ago

Бажання повернутися

**Щоденник** Все завжди починалися однаково: Оксана прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні годинники. Умивалася, готувала сніданок....

З життя2 години ago

Талант на сцені

Акторка Марійка зайшла до вагона метро й опустилася на сидіння. Навіщо вона взула черевики на підборах? Та тому, що в...

З життя3 години ago

Завітай, коли зможеш

Щоденниковий запис Прийди, коли зможеш — Алло, Олеся? — почувся знайомий голос. Від раптового хвилювання серце забилося так голосно, що...

З життя4 години ago

Квартира: Сага однієї родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи й думала, як зробити так, щоб мати не дізналася про...

З життя5 години ago

Не бійся, я ненадовго: поживу тиждень, поки знайду дах над головою.

— Не бійся, надовго не залишусь. Поживу тиждень, поки з житлом не визначусь. Не вижен— Вона потім пішла, наче й...

З життя6 години ago

Ніхто не отримає тебе від мене!

Українська адаптація: — Не віддам. Нікому тебе не віддам. — Можна? — У розчинені двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом...