Connect with us

З життя

Незнакомцы, связанные навсегда…

Published

on

Алина с первого взгляда знала, какое место занимает в жизни Артёма. Не жена, не мать его наследников, не законная спутница. Просто та, в чьих объятиях он находил покой. Та, к кому шёл не за долгами, а за тишиной и лёгкостью.

Она ничего не просила. Ни развода, ни обещаний. Лишь каплю тепла. Принимала его таким, какой он был: женатым, холодным, но ласковым с ней. То продукты принесёт, то кран починит. То возьмёт за руку и шепнёт: *люблю*. Этого хватало.

Алина не считала себя разлучницей. Она никого не уводила. Это Артём сам пришёл. Сам выбрал её. Она просто позволила ему быть рядом. Без условий.

Шли годы. Он приезжал регулярно. Дарил розы, иногда вещички детям — не её, разумеется. Своим. У Алины детей не было. Врачи давно вынесли приговор: бесплодие. Именно из-за этого распался её единственный брак.

А потом произошло чудо. Настоящее, необъяснимое. Беременность. В тридцать восемь лет. Она рыдала от счастья. Родители, узнав, что станут дедом и бабкой, даже не спросили про отца. Просто радовались, суетились. А Алина… была уверена: Артём не сбежит. Он любил. Говорил же сотню раз.

— Разводись, — бросила она ему однажды. — Будем семьёй.

Он молчал. Потом пробормотал:

— Дай срок… Не могу вот так сразу.

Она дала неделю. Потом ещё. Но Артём начал пропадать. Не брал трубку. Исчезал после работы, отмалчивался. И однажды она пришла к его дому. Простояла у подъезда, не в силах уйти.

— Ты чего тут делаешь?! — зашипел он, увидев её.

— Жду.

— Ты меня замучила! Я же просил подождать! Ты меня подставляешь, душишь!

Алина замолчала. Смотрела и не узнавала.

— Значит, не будешь с нами? — прошептала.

Он отвернулся.

— Мы незнакомы. Забудь. Нас больше нет.

Ушла. Не оглянулась.

Родила девочку. Кудрявую, ясноглазую, с его чертами. Но когда брала её на руки, чувствовала лишь любовь. Ни страха, ни горечи. Только свет.

Артём звонил. Хотел увидеть дочь. Алина отказала.

— Выбор сделал. Теперь не надо. У неё есть отец. Настоящий.

Она не врала. Через полгода встретила мужчину. Тихий, с сединой у висков. Не задавал лишних вопросов. Просто полюбил их обеих. И девочка сразу назвала его папой. Как будто так и должно было быть.

Прошло два года. Парк. Весеннее солнце. Артём шёл, ни о чём не думая, и вдруг увидел их. Алину. С мужчиной. И ребёнком.

Тот нёс на руках девочку. Она смеялась, теребила его за ухо. А Алина, в лёгком платьице, улыбалась и шептала:

— Поцелуй папу, солнышко. Видишь, он устал.

Артём замер. Не мог дышать. Это же она. Его кровиночка. Такая же, как его сыновья когда-то — светловолосая, озорная. А рядом чужой. И уже не чужая Алина.

Она заметила его. Взгляды встретились. Но она отвела глаза. Будто не знала. Будто он и правда был незнакомцем.

Он понял: она сдержала слово. Они и вправду никогда не были знакомы.

И уже не будут.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 4 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Навіть слова вдячності не знайшлося

«Ти навіть дякую не сказав» — Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Ігор, навіть не відриваючи очей...

З життя2 години ago

МЕНЕ НЕ ВИЗНАЧИМО!

— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...

З життя5 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя8 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя9 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя11 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...

З життя13 години ago

Дочка, яку я не виховував

“Що ти несеш, Соломіє?!” – Андрій кинув на стіл папір і вдарив кулаком по стільниці. – Яка ще експертиза? Ти...

З життя16 години ago

Не телефонуй після дев’ятої

Марія Петрівна вже натягла нічну сорочку і запліла косицю, коли загудів телефон. Різкі гудки розбили тишу квартири, змусивши жінку здригнутися....