Connect with us

З життя

СВЕКРОВЬ ПРИШЛА, КОГДА МУЖ УШЕЛ…

Published

on

МУЖ УШЁЛ, А СВЕКРОВЬ ОСТАЛАСЬ…

Когда Сергей бросил меня, мир будто рухнул под ногами. Он забрал все наши накопления — те самые, что копили на квартиру, — и растворился в неизвестности. Будто нас с шестимесячной Катюшей и не существовало. Я осталась одна в чужой квартире, без гроша за душой, с ребёнком на руках и без капли надежды.

И в тот самый момент, когда земля уходила из-под ног, в дверь постучали. Открываю — на пороге стоит она, моя свекровь, Валентина Петровна. Та самая, с которой у нас всегда были ледяные, колючие, почти враждебные отношения. Я сжалась, готовясь к упрёкам. Но вместо яда в её голосе прозвучало твёрдо:

— Собирай вещи. Переезжайте ко мне.

Я попыталась отказаться. Мы столько лет едва терпели друг друга — разве могло что-то хорошее выйти из этого? Но она не дала мне и слова сказать:

— Ты мне не чужая. А девочка — моя кровь. Пошли. Я вас не брошу.

Даже моя родная мать отмахнулась — мол, у неё старшая дочь с детьми ютится, и без нас тесно. А тут — свекровь, от которой я меньше всего ждала помощи. Губы дрожали, я еле выдавила:

— Спасибо…

Валентина Петровна взяла Катю на руки, заглянула в её большие глаза и тихо улыбнулась:

— Ну что, ласточка, будем с бабушкой жить? Будем пироги печь, сказки читать, косички заплетать?..

Я онемела. Эта женщина ещё недавно называла мою дочь «случайностью» и твердила, что я «опутала» её сына. А теперь — вот она, вся нежность и забота.

В её квартире она отдала нам с Катей большую комнату, а сама перебралась в крохотную. Вечером поставила передо мной пареные овощи и курицу, строго взглянув:

— Ты кормишь грудью. Ешь правильно. Хочешь жареного — потом, а сейчас для дочки лучше так. И купила детскую смесь — если не подойдёт, скажи, найдём другую.

Я не сдержалась — рыдания прорвались наружу. От нежности, от боли, от благодарности. Она обняла меня, прижала к плечу:

— Тихо, родная. Мужики… что с них взять? И мой-то отец Серёжу не видел — я одна его подняла. Не позволю, чтобы ты тоже одна тянула. Всё наладится, держись.

Мы прожили с ней пять лет. Валентина Петровна стала не просто близким человеком — она заменила мне мать, которой, как выяснилось, у меня и не было. Вместе мы растили Катю, а потом я вышла замуж снова — за человека, который принял нас обеих.

На свадьбе она сидела на месте матери невесты — потому что была ею. Теперь моя дочка ходит в школу, а под сердцем у меня растёт второй малыш — сын. И свекровь, моя нежданная опора, каждый день спрашивает:

— Ну когда же он появится, мой богатырь?

Вот так. Муж ушёл — а его мать осталась. Осталась, когда другие отвернулись. Разве это не настоящее родство?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 + 14 =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя2 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя2 години ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя3 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя3 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя4 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя4 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя5 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....