Connect with us

З життя

Он осознал свою любовь к ней, когда было слишком поздно.

Published

on

Она ушла, и он лишь теперь осознал, что любил только её.

Дмитрий сидел в машине, уставившись на дверь ресторана. Руки дрожали, в ушах звенело от волнения. Сегодня — встреча выпускников. Двадцать лет прошло с тех пор, как они закончили школу. Двадцать лет с того дня, когда он сам разрушил своё возможное счастье.

Тогда он заподозрил Ольгу в измене. Фотография с «новым кавалером», как ему казалось, перевернула всё. Ольга не оправдывалась. Молчала. А он кричал, обвинял, выплёскивал всё, что копилось в душе. И она ушла. Без скандалов. Без объяснений.

Через полгода он женился на Ирине. Не от любви — назло. Хотел доказать Ольге, что и без неё может быть счастлив. Но счастья не случилось. Брак был холодным, будто лёд. Всё как у людей: жена, ребёнок, работа. Но душа молчала.

И сегодня он снова увидит её. Ольгу. Ту самую. Ту, которую по-настоящему любил.

Он вошёл в зал и сразу ощутил её. Нет, не увидел — именно почувствовал. Её энергия, её лёгкий смех. Она была неотразима: платье в горошек, кудри по плечам, спокойный взгляд. И снова всё перевернулось, будто и не было этих лет.

— Ольга… — окликнул он её, когда она вышла на улицу, закончив разговор по телефону.

— Да, Дима? — её голос звучал ровно, с лёгкой усмешкой.

— Я хочу узнать всё. Как ты жила… без меня?

— Ты уверен, что хочешь это знать? — в её голосе не было обиды, только усталость. Такая, что кажется — она прожила её годами.

— Я не могу без тебя. Без нас…

— Нас уже нет, Дима. Давно.

— А наш ребёнок?.. — вырвалось у него.

Ольга побледнела. Закрыла глаза. Потом ответила твёрдо, будто рубя по живому:

— Ты о том малыше, которого я потеряла после твоих обвинений? О том, кого не удержала, потому что слишком много плакала? Да, я тогда была беременна. Но ты же сказал, что это не твой ребёнок. Ты поверил фотографии. Не мне. Не сердцу. А Ирине.

Он опустил голову. Он сам разрушил всё.

— Я выжила, Дима. Разбитая, обожжённая — но выжила. Уехала. Начала сначала. Меня спас человек, который увидел во мне не ошибку, не боль — а саму меня. Теперь у нас двое приёмных детей. Они мои — с первой минуты. И я счастлива.

— Прости…

— За что? За то, что разрушил меня тогда? Я простила. Себя — дольше, чем тебя. Но я уже не та, что раньше. Я не твоя. Ты слишком поздно понял, кого потерял.

Ольга развернулась и ушла. Лёгкая поступь. Прямая спина. Уверенность. Всё то, что он когда-то не сумел сберечь.

А он остался стоять в пустоте, среди шума машин, с разорванным сердцем и ясным пониманием: ничего не вернуть. Бывает слишком поздно. И даже если он всю жизнь носил её в душе — для неё он теперь просто пустое место.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × чотири =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Забіжи, коли буде час

– Алло, Оленко? – почувся знайомий голос. Від несподіваного хвилювання, яке стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби...

З життя56 хвилин ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя2 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя2 години ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя3 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя3 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя4 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя4 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...