Connect with us

З життя

Как в 36 лет я стала “виноватой” за троих детей, или почему у меня забрали котлеты на тарелке

Published

on

1 мая 2024 года

Я сижу на кухне, передо мной почти пустая тарель, и до сих пор не могу прийти в себя. Он просто забрал у меня две котлеты и заявил, что мне пора худеть. В тридцать шесть лет я вдруг оказалась виновата в том, что родила ему троих детей.

Меня зовут Алина Соколова, мне 36, и вот уже шесть лет я — жена и мать. Старший, Степан, ходит в подготовительную группу. Средняя, Даша, только начинает болтать без умолку. А крошка Павлик ещё даже не сидит. После института я успела немного поработать, а потом — один декрет за другим. Всё. Теперь я только мама. И нет, это не «сидишь дома, отдыхаешь».

С Сергеем мы познакомились поздно — подруги уже вовсю растили школьников, а я всё бегала по съёмным квартирам да перебивалась на зарплате секретаря. Он был солидным, начальником отдела в крупной фирме, с настоящим мужским характером. Я и мечтать не смела, что такой мужчина обратит на меня внимание. Но однажды он привёл меня к матери — и тогда я поняла: это всерьёз.

Татьяна Ивановна, его мама, оказалась золотым человеком. Обняв меня, сразу сказала: «Береги её, Сережа». Через полгода мы расписались в загсе.

После Артёма я сразу ушла с работы. Потом родилась Даша, а теперь вот Павел. Я не отдаю детей в сад — занимаюсь с ними сама. Вожу Степу на футбол и в художественную школу, с Дашей разучиваю стихи, Павлика ношу на руках целыми днями. Я уверена: моим детям хорошо. Тепло, сытно, весело.

Но что-то пошло не так. После третьих родов тело изменилось. Теперь вместо 50 кг я вешу 80. Раньше я бегала в спортзал, красила ногти, выбирала платья по фигуре. Теперь? Если пытаюсь сделать зарядку — Павел кричит, Даша требует сказку, Степа тащит альбом с рисунками. Иногда к вечеру я просто падаю на диван — сил нет.

Сначала Сергей подшутивал. Называл меня «булочкой», «пухляшкой». Говорил, что я стала мягкой — во всех смыслах. Я смеялась. Но потом шутки закончились.

В прошлую пятницу за обедом я положила себе три котлеты — весь день на ногах, есть не успевала. И вдруг он выхватывает вилку, забирает две и бросает ледяным тоном: «Хватит. Тебе бы скинуть надо». А потом добавляет: «Если я заведу кого-то на стороне — это будет твоя вина. Не моя».

Я онемела. Да, я знаю, что поправилась. Да, зеркало меня пугает. Но неужели я не заслужила хотя бы уважения? Я родила ему троих детей. Я забыла о карьере. Я потеряла себя.

Я бы с радостью сходила к мастеру, купила новое платье, записалась в салон. Но у нас нет на это ни времени, ни денег. Всё уходит на детей, на секции, на ипотеку. Сергей — начальник, ему надо выглядеть идеально. Мы ещё и Татьяне Ивановне помогаем. А я? Вечером, когда дети заснут, делаю маску из огня и мёда.

Я не покупала себе ничего нового уже больше года. А когда заглядываю в магазин — ухожу со слезами. Всё мало, всё жмёт. Я больше не та, что раньше.

Я не верю, что снова стану стройной. Остаётся только надеяться, что Татьяна Ивановна не даст ему разрушить нашу семью. Потому что сейчас я — не жена. Только мать и домработница. Разве этого мало для уважения?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 + 12 =

Також цікаво:

З життя4 хвилини ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя55 хвилин ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя56 хвилин ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя2 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....

З життя2 години ago

Сила братства чоловіків

**Чоловіча дружба** Олексій зупинив «Богдан» біля торговельного центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, який перейшов...

З життя3 години ago

Чи справді це мій син?

Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши колег, і була цьому рада. Їй не хотілася бачити співчутливі погляди, відповідати...

З життя3 години ago

Вибір між правдою та брехнею: йди геть!

**Щоденник** “Не маєш чим виправдатися переді мною,” – різко підняла руку Олена, показуючи матері на двері. “Іди геть!” Олена вийшла...

З життя4 години ago

Дім для Мрій

Дім для Оксани Тарас завжди пишався старшим братом і з малку брав із нього приклад. За столом їв лише те,...