Connect with us

З життя

Как в 36 лет я стала “виноватой” за свои три беременности из-за двух отобранных котлет

Published

on

Он снял с моей тарелки две котлеты и заявил, что мне пора худеть. Вот так в тридцать шесть лет я оказалась «виновата» в том, что подарила ему троих детей.

Меня зовут Светлана, мне тридцать шесть. Уже шесть лет я замужем и растим троих малышей. Старший, Денис, пошёл в пятый класс. Средняя, Арина, только начала ходить в садик. А младшему, Мишеньке, ещё нет и года. Я не работаю — всё время посвящаю детям. После института успела пару лет потрудиться, а потом один за другим родились ребятишки. Быть матерью — тяжёлый труд, хоть со стороны кажется иначе.

Сергея я встретила ближе к тридцати. Подруги к тому времени уже обзавелись семьями, а я всё крутилась между работой и съёмной однушкой. Он был статный, с харизмой, уверенный в себе. Бывший спортсмен, теперь начальник отдела. Даже не думала, что такой мужчина обратит на меня внимание. Но он привёл меня знакомиться с матерью — и тогда я поняла: это всерьёз.

Татьяна Ивановна, его мама, оказалась добрейшей души женщиной. Сразу сказала ему: «Цени эту девочку». Через полгода мы расписались.

Когда родился Дениска, я ушла с работы и полностью погрузилась в заботы о ребёнке. Потом появилась Арина, а недавно — Мишенька. Дети всегда при мне. Денис ходит на футбол и в художественную школу, Арину пока вожу на развивашки сама. В садик не отдаём — я и так целый день с ними. Мне кажется, я хорошая мать. Моим детям тепло, уютно, они ни в чём не нуждаются.

Но постепенно всё пошло наперекосяк. После третьих родов я поправилась. Сейчас вешу под восемьдесят, хотя раньше была худышкой — всего пятьдесят килограммов. Тогда я регулярно занималась спортом, красила ногти, следила за собой.

Теперь ни времени, ни сил нет. Попробуй сделай зарядку — Миша кричит, Арина просит попить, Денис зовёт показать новую поделку. Порой просто не могу встать с дивана — бессонные ночи, кормления, вечная усталость. Не жалуюсь, просто констатирую факт.

Сначала Серёжа подшучивал. Звал меня «булочкой», «медведицей». Говорил, что стала мягче — в прямом и переносном смысле. Я смеялась вместе с ним. Но шутки быстро кончились.

В прошлую субботу мы сели обедать. Я положила себе три котлеты — весь день на ногах, ещё не ела. И вдруг Сергей выхватывает у меня вилку, забирает две и сухо бросает: «Тебе бы похудеть». А потом добавляет: «Если найду себе другую, виновата будешь ты. Не я».

Я онемела. Меня будто обухом по голове ударили. Да, я поправилась. Да, в зеркале себя не узнаю. Но разве я не заслужила хоть каплю уважения? Я родила ему троих детей. Отказалась от карьеры. Забыла о себе.

Я бы с радостью сходила к косметологу, сделала маникюр, купила новое платье. Но у нас нет на это ни времени, ни денег. Всё уходит на детей, на секции, на ипотеку. Сергей на руководящей должности, ему надо выглядеть «на все сто». Е и его маме помогаем. А я? По вечерам, когда дети засыпают, делаю маски из огурца и сметаны.

Ничего нового я себе не покупала больше года. А если зайду в магазин — выхожу в слезах. Потому что всё малое, всё узкое. Потому что я уже не та.

Я перестала верить, что снова стану стройной. Остаётся лишь надеяться на Татьяну Ивановну — вдруг не даст Сергею разрушить нашу семью. Ведь я уже не чувствую себя женой. Только матерью и прислугой. Разве это не повод меня уважать?…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 3 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя6 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя7 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя9 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...

З життя11 години ago

Дочка, яку я не виховував

“Що ти несеш, Соломіє?!” – Андрій кинув на стіл папір і вдарив кулаком по стільниці. – Яка ще експертиза? Ти...

З життя14 години ago

Не телефонуй після дев’ятої

Марія Петрівна вже натягла нічну сорочку і запліла косицю, коли загудів телефон. Різкі гудки розбили тишу квартири, змусивши жінку здригнутися....

З життя17 години ago

Подарунок, що зламав усе

— Христино! Христинко, де ти блукаєш?! — голос Богдана Володимировича лунав з вітальні немов дзвін кріпчаючого вітру. — Іди швидше!...

З життя17 години ago

Запізніле прощення

Пізно пробачати — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ані разу більше! — Галина Миколаївна з силою вдарила слухавкою об апарат....