Connect with us

З життя

Бабушка на подхвате: как неделя с внуком растянулась надолго

Published

on

Дочка попросила меня пожить у них недельку и присмотреть за внучком. Я и не подозревала, что вместе с собой захвачу в придачу швабру, фартук и билет в бессрочное турне по кухне.

Когда Аленка позвонила и попросила приехать, я даже не задумалась. Она готовилась к сессии, а с маленьким Серёжей одной не справиться. Подруги крутили пальцем у виска: «Ну что, Марья Петровна, тебе больше всех надо? Согласишься — потом не отвяжешься». Но как отказать? Это же моя кровинка, мой внучок.

Я приехала в их двушку в спальном районе Подольска с одним чемоданом и наивной уверенностью, что буду просто бабушкой. Оказалось, я еще и шеф-повар, и уборщица, и прачка, и даже безропотный аниматор для капризного двухлетки.

Зять Серега пропадал на работе, дочь с утра до ночи корпела над учебниками, а весь быт лег на мои плечи. Готовка, уборка, стирка — и посудомойка, которая, конечно же, сломана, потому что судьба любит пошутить. Ну ладно, неделя — не век, подумала я.

Но неделя превратилась в две, потом в три… А там и месяц пролетел. Аленка сдала экзамены и тут же ринулась искать работу. Я осталась — а куда деваться? Внук привык, без меня плачет.

Меня не просили задержаться. Но и не отпускали. Просто так вышло: я вижу, что нужна, — вот и живу тут. Только с каждым днем я всё чаще ловлю на себе недовольные взгляды. То суп пересолен, то рубашка зятя не так поглажена. А потом и вовсе начала «мешать».

Я будто стала призраком в их доме — вроде тут, но меня будто и нет. Никто не скажет: «Мама, спасибо». Никто не предложит: «Отдохни, ты устала». Да хотя бы чайку нормального заварят — нет, только пакетики эконом-класса.

А у меня в Бутово своя однушка — уютная, тихая, с фикусами на подоконнике и вязанием в шкафу. Но я здесь. Встаю в шесть, кормлю, убираю, стираю, глажу… Ночью лежу на раскладушке в детской и думаю: неужели это навсегда?

Но я — мать. Я — бабушка. Не брошу. Жду, что однажды дочь обнимет и скажет: «Спасибо, мам». Или зять хотя бы кивнет: «Без вас бы пропали». Пока — тишина.

Может, они еще не доросли до благодарности. Может, молодым надо время, чтобы понять, сколько стоит чужая забота. Порой кажется, что для них я просто удобный прибор — вроде микроволновки: пока греет, никто не замечает.

Но я всё равно верю. Верю, что моя любовь не пропадёт втуне. Не хочу, чтобы моя жертва стала для них грузом вины. Хочу, чтобы стала опорой. Пусть сейчас не понимают — я подожду. Ведь у материнского сердца нет срока давности. Даже когда больно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 5 =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Талант, що вражає

Артистка Марія зайшла у вагон метро й опустилась на сидіння. Навіщо вона вдягла черевики на підборах? Та тому, що в...

З життя2 години ago

Житло, що зберігає таємниці родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи, думаючи, як зробити так, щоб мати не дізналася про двійку....

З життя3 години ago

Забіжи, коли буде час

– Алло, Оленко? – почувся знайомий голос. Від несподіваного хвилювання, яке стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби...

З життя4 години ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя4 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя5 години ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя6 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя6 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...