Connect with us

З життя

Как бабушка на неделю с внуком осталась, а задержалась на месяцы

Published

on

Дочь попросила меня пожить у них неделю и присмотреть за внуком. Я и не догадывалась, что в итоге задержусь с шваброй и фартуком на долгие месяцы.

Когда Анечка позвонила и попросила помочь с маленьким внуком, я даже не задумалась. Готовилась к сессии, времени не хватало. Подруги крутили пальцем у виска: «Ну что, Галина Васильевна, опять на всех горбуешься? Раз скажешь «да» — потом не отвяжешься». Но разве я могла отказать? Это же моя кровинка. Мой Ванюша.

Приехала в их дввушку на окраине Москвы с одной сумкой и благими намерениями. Но быстро поняла: я тут не только бабуля, а и кухарка, уборщица, нянька, да ещё и бесплатная домработница в придачу.

Зять Сергей сутками пропадал на работе, дочь с утра до ночи утыкалась в ноутбук. А весь быт лег на мои плечи: завтраки, обеды, ужины, горы посуды в раковине (посудомойка давно сломана), стирка, полы. Ну ладно, думала, перетерплю. Всего неделя — не век же вековать.

Но неделя превратилась в две, потом в месяц… А там и три проскользнули. Анечка сдала экзамены, но сразу засела за рассылку резюме. Ваню без присмотра не оставишь — вот я и оставалась. Никто не просил. Но и не говорил: «Мама, ты свободна». Просто висела в воздухе эта немота — делай, но будь как мебель.

И чем дальше, тем чаще я ловила на себе косые взгляды. То суп пересолен, то рубашку Сергея не так погладила… А потом и вовсе стала «мешать». Будто я не мать, а обуза. Ни «спасибо», ни чашечки нормального чая — только пакетики да тяжёлые вздохи.

А у меня в Бутово своя однушка — чистая, тихая, с фикусами на подоконнике и стареньким креслом у балкона. Там мои книги, вязание, покой. Но вместо этого я тут: подъём в шесть, каша, прогулки с Ванюшей, уборка до ночи… Иногда лежу на раскладушке в детской и думаю: неужели так до конца дней?

Но я — мать. И бабушка. Не брошу. Жду, что однажды дочь обнимет и скажет: «Мама, спасибо, мы без тебя — как без рук». Или зять хлопнет по плечу: «Галина Васильевна, вы наш ангел-хранитель».

Пока — молчание. Может, не доросли ещё. Не понимают, что материнская жертва — не обязанность, а дар. Иногда кажется, будто я для них не человек, а вечный ресурс.

Но я всё равно верю. Что моя любовь — не пустой звук. Что когда-нибудь они осознают. Не хочу, чтобы моя забота стала камнем на шее. Хочу, чтоб была опорой. Пусть не сейчас. Я подожду. Я же мать. А у нас, у матерей, сердце — бездонное. Даже когда очень больно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − 2 =

Також цікаво:

З життя59 хвилин ago

Навіть слова вдячності не знайшлося

«Ти навіть дякую не сказав» — Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Ігор, навіть не відриваючи очей...

З життя2 години ago

МЕНЕ НЕ ВИЗНАЧИМО!

— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...

З життя5 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя8 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя9 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя11 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...

З життя13 години ago

Дочка, яку я не виховував

“Що ти несеш, Соломіє?!” – Андрій кинув на стіл папір і вдарив кулаком по стільниці. – Яка ще експертиза? Ти...

З життя16 години ago

Не телефонуй після дев’ятої

Марія Петрівна вже натягла нічну сорочку і запліла косицю, коли загудів телефон. Різкі гудки розбили тишу квартири, змусивши жінку здригнутися....