Connect with us

З життя

Повседневное волшебство

Published

on

Они снова сидели в том самом уютном кафе в центре старой Москвы — Арина и Дмитрий.

Она — высоченная, с тонкими чертами лица, с непослушными тёмными прядями, которые так и норовили выскользнуть из-под заколки, будто нарочно дразня: «Я — настоящая, живая!»

Он — крепкий, с усталыми, но добрыми глазами, с морщинками в уголках — теми самыми, что появляются у тех, кто умеет смеяться от души. Седина на висках лишь придавала ему солидности, будто подчёркивая: да, с жизнью он на «ты».

Они сидели друг напротив друга, будто время замерло. Он аккуратно мешал сахар в её кофе — он точно знал, что ей нужно ровно две ложки. А она, как всегда, теребила бумажную салфетку, скручивая её в тугую трубочку.

Смотрелись они так гармонично, словно и не было этих долгих лет разлуки. Но я-то знала — за их взглядами скрывалась целая история: выбор, ошибки, страх… и любовь.

— Ариш, а как вы познакомились? — как-то раз не выдержала я.

Она переглянулась с Дмитрием, словно спрашивая, можно ли. Он кивнул.

— Я только устроилась в банк, — начала она, глядя в чашку. — Всё было новое, страшно… А он… — она хмыкнула.

— А я был самодовольный начальник отдела, — с усмешкой вставил Дмитрий.

Арина покачала головой:

— Невыносимый! Все девушки в офисе замирали, когда он входил. Дорогой костюм, осанка, взгляд… Но смотрел он почему-то только на меня.

— В том самом синем пиджаке, с ямочкой на щеке, — тихо добавил он. — Смеялась ты так, что казалось — в комнате стало светлее.

Арина улыбнулась и машинально коснулась щеки.

— А потом… Потом он пригласил меня на ужин. Напился. И признался, что женат.

Воцарилась тишина. Воспоминание нависло тяжёлым грузом. Дмитрий сжал чашку. Арина смотрела куда-то в прошлое.

— Я сразу решила — никакого будущего. Не хочу быть «той самой». Но он не отступал. Цветы, книги, поездки… Благодаря ему я впервые попала в Большой театр, в консерваторию… Я жила.

— Почему не сложилось? — осторожно спросила я.

— Он предложил развод. А я сказала «нет». Потому что испугалась. Испугалась, что он передумает. Что я окажусь не той, кем он меня представлял. Что его семья меня не примет. Испугалась самой любви.

— А я не был готов разрушить всё. Дети, быт… Спасовал перед ответственностью, — добавил Дмитрий.

Арина глубоко вздохнула.

— Потом я встретила другого. Всё завертелось: предложение, свадьба… Я просто сбежала. Даже не попрощалась.

— Я бы уговорил тебя остаться, — прошептал Дмитрий. — Но не тогда. Осознал слишком поздно.

— Через годы мы случайно столкнулись здесь. Я уже разводилась, а он сказал, что рад за меня. Я солгала. А он понял.

Дмитрий дотронулся до её руки.

— Ты всегда поднимаешь плечи, когда врёшь, — сказал он шёпотом.

Они молчали. Взгляд в взгляд. Всё было там: прожитое, недосказанное, упущенное.

— Теперь мы друзья, — улыбнулась Арина. — Ну или почти друзья.

— Мы просто умеем любить. По-своему. Без условий и обязательств, — сказал Дмитрий.

И я подумала: чудо — не в том, чтобы встретить, а в том, чтобы не растерять тепло, даже если не сложилось. Суметь оставить человека в своей жизни, несмотря ни на что.

Обыкновенное чудо. Но, если вдуматься — самое настоящее.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + 1 =

Також цікаво:

З життя56 хвилин ago

Вечеря привела до розриву

– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...

З життя2 години ago

Щастя в темряві

Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...

З життя4 години ago

Навіть слова вдячності не знайшлося

«Ти навіть дякую не сказав» — Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Ігор, навіть не відриваючи очей...

З життя5 години ago

МЕНЕ НЕ ВИЗНАЧИМО!

— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...

З життя8 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя11 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя12 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя14 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...