Connect with us

З життя

Необычная подруга

Published

on

— И зачем ты мне это сказала? — спросила Лидия, голос её был чужой, будто не её.

— Не знаю, — глухо ответила Зоя.

Она хотела добавить что-то ещё, но поймала взгляд Лидии — острый, как лезвие, полный недоверия. Таким взглядом смотрят на предателя.

Каждый пятничный вечер после работы Лидия и Зоя приходили в одно и то же кафе. Этот ритуал длился годами: бокал вина, разговоры по душам, смех, редкие слёзы. Две женщины, уставшие от быта, от семьи, от жизни. Здесь, у окна, они могли быть собой.

Но в тот вечер всё пошло не так.

Лидия вдруг вскочила, ослепительно улыбнувшись, и, бросив: «Минутку!» — выбежала на улицу. Зоя удивлённо подняла бровь и проводила её взглядом.

За стеклом она увидела: Лидия обнимает незнакомую женщину. Стройную, ухоженную, с мягкими чертами лица. Зоя застыла.

Секунда. Ещё одна. Лицо всплыло в памяти — и кровь ударила в виски.

Она знала её.

Когда Лидия вернулась, в воздухе уже висело напряжение. Зоя натянуто улыбнулась:

— Кто это?

— Оля, моя двоюродная сестра. А что?

— Просто… кажется, я её где-то видела.

— Вы знакомы? Хочешь, познакомлю? Она замечательная!

— Нет! — вырвалось у Зои резко, почти криком. Несколько человек обернулись. — Прости… не надо.

Лидия нахмурилась:

— Что происходит?

Зоя опустила глаза, сжав кулаки под столом:

— Лида… у Оли был муж. Его звали Артём, да?

— Да. И что?

— Это я разрушила их семью.

Всё, что Лидия знала о разводе Оли, было с её слов. Измена. Боль. Тихий, но сокрушительный крах.

А теперь — признание Зои. Подруги. Человека, которому она верила.

Зоя заговорила, будто вытаскивая занозу, сидевшую в сердце годами:

— Мы с Олей дружили с детства. Одна улица, одна школа, один институт. Потом она встретила Артёма. Я сначала радовалась за неё. А потом… потеряла голову. Его взгляд, его смех… на их свадьбе он обнял меня во время танца. И всё. Я не понимала, как это случилось. Но знала одно — хочу его. Перестала быть подругой. Стала соперницей.

Поначалу — только взгляды. Потом — случайные прикосновения. Потом — проводы под луной. А потом… Оля попала в больницу. Я пришла помочь. А ушла — любовницей её мужа.

Он пришёл ко мне. Я думала, это новая жизнь. Но оказалось — начало конца.

Артём сравнивал. Упрекал. Говорил, какая Оля идеальная, а я — нет. В их годовщину напивался и рыдал. Каждый раз.

Я жила в бреду. Пока не поняла: он никогда меня не любил. Я была лишь временным убежищем. Но не смыслом.

Лидия слушала, стиснув зубы. Её трясло. Столько лет дружбы. Разговоры, поддержка, слёзы. А за всем этим — предательство её семьи. Удар в спину родной сестре.

— Ты знала, что я — её сестра? — прохрипела она.

Зоя покачала головой:

— Нет. Только сейчас поняла. И знаешь… что бы ты ни сказала — я приму. Я виновата.

Лидия встала:

— Тогда всё. Прощай, Зоя.

Зоя вернулась домой. Вещи разбросаны, вино на столе, грязная посуда. Артём был здесь. И не один.

В спальне — девушка. Молодая, спящая.

Зоя развернулась и ушла на кухню. Вскоре в дверях появился Артём. В её халате. Пьяный.

— Ну давай. Орёшь, плачешь, умоляешь. Только мне плевать. Я ухожу.

— Собирайся. И проваливай.

Он не ожидал. Ждал истерики. Слёз. Но её слёзы давно высохли. Внутри — только пустота.

Лидия рассказала всё сестре. Оля выслушала молча. Лишь в конце сказала:

— Зоя для меня умерла давно. Как и Артём. Я простила. Но никогда не верну. Простить можно. Поверить — нет.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять + п'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя7 хвилин ago

Соковита Схема

Хитрий Тимошко Оксана з матір’ю сварилися вже кілька днів. Втомляться, розійдуться по кутках, помовчать, почухаються. Але варто одній заспокоїтися й...

З життя1 годину ago

Хто мій батько?

— Хто мій справжній батько? — Олесю, підемо у неділю в кіно? — Не знаю. Мама вечорами не відпускає. Хіба...

З життя2 години ago

А ти мені був до вподоби…

Олена вийшла з офісу і підійшла до своєї машини на парковці. Капот і лобове скло були вкриті тонким шаром снігу....

З життя3 години ago

«Гідний партнер»

Оксана стояла біля вікна й дивилася на спорожнілий двір. Утоптаний сніг був усіяний блискітками від хлопавок, а на голі гілки...

З життя4 години ago

Ти залишишся в моєму серці назавжди

Я тебе ніколи не забуду Оксана Михайлівна йшла додому в розстібнутому драповому пальті, з потертим портфелем у руці, де лежали...

З життя5 години ago

Невідома любов

**Неволюблена** З дитинства Олена ненавиділа своє ім’я. Застаріле, бабусіне. Коли вона підросла, мати розповіла, що батько колись закохувався в красуню...

З життя5 години ago

Ти знаєш, у мене немає шансів стати матір’ю…

Перший день занять у виші почався з лекції. Оксана довго блукала коридорами, поки не знайшла потрібну аудиторію. Ледь встигла сісти...

З життя6 години ago

Забута любов

**Ненависне ім’я** З дитинства Оленка ненавиділа своє ім’я. Застаріле, бабусяче. Коли вона підросла, мати розповіла, що в батька колись була...