Connect with us

З життя

Неожиданный букет и игра судьбы

Published

on

**Неожиданный букет и судьба**

Сегодня я записываю эту историю, чтобы вспомнить, как случайность изменила всё.

Алёна сидела в своей уютной квартире в Подольске, когда раздался стук в дверь. Она лениво оторвалась от дивана и глянула в глазок. На пороге стоял молодой человек с огромным букетом пионов.

— Кто там? — спросила она, не спеша открывать.

— Вам цветы… — прозвучало в ответ.

Алёна приоткрыла дверь, изучая незнакомца.

— Для меня? — удивилась она.

— Ну да, — заулыбался он. — Вы же Светлана?

— Я Алёна, — ответила девушка, и в сердце кольнуло разочарование.

— Ой, простите, — смутился парень, хватаясь за телефон. — Видимо, перепутал.

— Бывает, — пожала плечами Алёна.

Она снова устроилась на диване, но через минуту дверь снова позвали. В этот раз, глянув в глазок, девушка замерла.

Сегодня у Алёны был день рождения – двадцать пять. Впервые она встречала его без гостей, без тостов, без привычного смеха. Друзья уговаривали собраться в кафе, но она отказалась.

— Ну как так, именинница одна сидит! — возмущалась её подруга Наташа. — Да этот Вадим тебя не стоит! Ещё встретишь свою судьбу!

— Не сегодня, — отрезала Алёна.

Она не хотела вспоминать, как Вадим, с которым они встречались год и даже планировали свадьбу, оказался обманщиком. Всё выяснилось, когда его начальница (а заодно и та самая «другая») объявила о беременности. Вадим, недолго думая, выбрал карьеру.

— Ты же понимаешь, это просто так, — оправдывался он. — Но мы можем встречаться тайком…

— Убирайся, — прошипела Алёна.

Теперь, сидя в тишине с кружкой горячего чая, она снова ощущала горечь.

Внезапный звонок нарушил ход мыслей.

— Опять кто-то не туда зашёл? — проворчала Алёна, открывая.

И снова тот же парень. В руках – свежий букет.

— Теперь точно вам, — улыбнулся он. — С днём рождения, Алёна.

Она остолбенела.

— Но… как?..

— Вы сказали, что не празднуете, а я не смог просто уйти… — застенчиво пробормотал он. — Пойдёте гулять?

Алёна рассмеялась.

— Меня зовут Иван, — представился он.

— Иван, я уже согласилась в кафе с подругами, — вдруг сказала она, удивляясь собственной смелости. — Пойдёте с нами?

— Если не помешаю…

— Не помешаете.

Так началась их история. Оказалось, Иван – архитектор, а цветы развозил, помогая другу.

— Только один раз перепутал адрес, — смеялся он потом.

— Судьба, она не ошибается, — шептала Алёна, когда он целовал её в макушку.

Прошло десять лет. У них двое детей, квартира в Москве и привычка по субботам пить чай с брусничным вареньем.

Иногда счастье стучится в дверь, когда его совсем не ждёшь. Главное – не испугаться и впустить его.

(Конец записи)

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 + 9 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя2 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя5 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя6 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...

З життя8 години ago

Право на помилку.

Соломія дізналася про батькову коханку випадково. Того дня вона пропустила школу, аби супроводжувати подругу до тату-майстра. Необачно було йти до...

З життя9 години ago

Розрив, що врятував моє життя

— Олесю, ти що робиш?! — голос Богдана гримів по всій квартирі. — Куди це ти зібралася в такому вигляді?!...

З життя12 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...

З життя15 години ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...