Connect with us

З життя

Неожиданный букет и игра судьбы

Published

on

**Неожиданный букет и судьба**

Сегодня я записываю эту историю, чтобы вспомнить, как случайность изменила всё.

Алёна сидела в своей уютной квартире в Подольске, когда раздался стук в дверь. Она лениво оторвалась от дивана и глянула в глазок. На пороге стоял молодой человек с огромным букетом пионов.

— Кто там? — спросила она, не спеша открывать.

— Вам цветы… — прозвучало в ответ.

Алёна приоткрыла дверь, изучая незнакомца.

— Для меня? — удивилась она.

— Ну да, — заулыбался он. — Вы же Светлана?

— Я Алёна, — ответила девушка, и в сердце кольнуло разочарование.

— Ой, простите, — смутился парень, хватаясь за телефон. — Видимо, перепутал.

— Бывает, — пожала плечами Алёна.

Она снова устроилась на диване, но через минуту дверь снова позвали. В этот раз, глянув в глазок, девушка замерла.

Сегодня у Алёны был день рождения – двадцать пять. Впервые она встречала его без гостей, без тостов, без привычного смеха. Друзья уговаривали собраться в кафе, но она отказалась.

— Ну как так, именинница одна сидит! — возмущалась её подруга Наташа. — Да этот Вадим тебя не стоит! Ещё встретишь свою судьбу!

— Не сегодня, — отрезала Алёна.

Она не хотела вспоминать, как Вадим, с которым они встречались год и даже планировали свадьбу, оказался обманщиком. Всё выяснилось, когда его начальница (а заодно и та самая «другая») объявила о беременности. Вадим, недолго думая, выбрал карьеру.

— Ты же понимаешь, это просто так, — оправдывался он. — Но мы можем встречаться тайком…

— Убирайся, — прошипела Алёна.

Теперь, сидя в тишине с кружкой горячего чая, она снова ощущала горечь.

Внезапный звонок нарушил ход мыслей.

— Опять кто-то не туда зашёл? — проворчала Алёна, открывая.

И снова тот же парень. В руках – свежий букет.

— Теперь точно вам, — улыбнулся он. — С днём рождения, Алёна.

Она остолбенела.

— Но… как?..

— Вы сказали, что не празднуете, а я не смог просто уйти… — застенчиво пробормотал он. — Пойдёте гулять?

Алёна рассмеялась.

— Меня зовут Иван, — представился он.

— Иван, я уже согласилась в кафе с подругами, — вдруг сказала она, удивляясь собственной смелости. — Пойдёте с нами?

— Если не помешаю…

— Не помешаете.

Так началась их история. Оказалось, Иван – архитектор, а цветы развозил, помогая другу.

— Только один раз перепутал адрес, — смеялся он потом.

— Судьба, она не ошибается, — шептала Алёна, когда он целовал её в макушку.

Прошло десять лет. У них двое детей, квартира в Москве и привычка по субботам пить чай с брусничным вареньем.

Иногда счастье стучится в дверь, когда его совсем не ждёшь. Главное – не испугаться и впустить его.

(Конец записи)

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 − три =

Також цікаво:

З життя38 хвилин ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя2 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя2 години ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя3 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя3 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя4 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя4 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя5 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....