Connect with us

З життя

Ужин для семьи исчез благодаря друзьям дочери!

Published

on

Когда-то давно, в нашем доме в Томске, жила моя дочь — Валентина, или просто Валя. Душа компании, щедрая и добрая, она притягивала к себе ребятню со всей округи. Как же я радовалась, глядя на её весёлые посиделки с друзьями! Чай с пряникамими, песни под гармошку, игры во дворе — всё это было так мило. Но со временем радость сменилась тревогой.

Однажды, вернувшись с работы, я застала на кухне двух незнакомых парнишек. Они уплетали котлеты прямо со сковороды, которые я припасла на ужин для всей семьи. От ужина не осталось ни крошки! Посуду они бросили в раковину и ушли, даже не попрощавшись. Сердце во мне закипело. Готовить заново не было ни сил, ни времени.

Я попыталась объяснить Вале, что нельзя приводить в дом посторонних и кормить их нашими запасами. “Пряники — ладно, но котлеты — это для семьи!” — сказала я. В ответ — вспышка гнева. “Ты просто скупая!” — выкрикнула она, хлопнула дверью и заперлась в комнате. Я стояла в растерянности, чувствуя себя виноватой.

На следующий день я оставила еду — щи да гречку с тушёнкой. Ушла на работу, предупредив: “Готовить не буду, еды хватит на всех”. Но вечером застала мужа, Ивана, у плиты: он жарил яичницу, потому что холодильник снова опустел. Валя снова отказывалась разговаривать, будто я ей враг.

Что делать? Душа болит. Хочу, чтобы дочь была счастлива, но нельзя же позволять ей разорять наш дом. Деньги и так в обрез — работаем, не покладая рук, а тут чужие дети всё съедают. Бабушка твердит: “Раньше бы ремнём таких учили!” Но я не хочу грубости. Как же найти общий язык? Как объяснить Вале, что так нельзя, не оттолкнув её?

Было ли у вас такое? Как выходили из положения? Голова кругом…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × три =

Також цікаво:

З життя37 хвилин ago

Як він міг? Мати померла лише кілька місяців тому, а він вже приніс додому цю…

Як він міг? Мама померла всього кілька місяців тому, а він уже привів у дім цю… Марічка бігла зі школи,...

З життя2 години ago

І все ще існує любов

— Юре, ти не туди повернув. Треба було проїхати далі, — вигукнула Мар’яна. — Я правильно повернув, — спокійно відповів...

З життя3 години ago

Я відчував твій слух, мамо

— Бабусь, казку розкажеш? — запитав шестирічний Дениско. — Лише коротку. Вже час спати. Завтра в садочок не прокинешся, —...

З життя3 години ago

Врятування від самотності

**Порятунок від самотності** Оксана прокинулася пізно. Перша думка — проспала. А ж дочка з онуком скоро схочуть, а в неї...

З життя4 години ago

Остання жертва

**Остання жертва** — Мам, мені треба з тобою поговорити. — Отаке тривожне початкове речення. — Ірина з тривогою подивилася на...

З життя4 години ago

Дощ веде до щастя

Дощ іде на щастя Після спекотного літа настала холодна й пронизлива осінь, з пронизливими вітрами та нескінченними дощами. По дорозі...

З життя5 години ago

Святковий подарунок несподіванки

**Новорічний сюрприз** Оля спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Що й казати — у її сумочці лежали два...

З життя5 години ago

Тобі не втекти від відповідальності, мама

Марiя смажила деруни, коли в двері подзвонили. Вона вийшла з кухнi, щоб відкрити. “Мамо, це до мене”, — зупинив її...