Connect with us

З життя

Ужин для семьи исчез благодаря друзьям дочери!

Published

on

Когда-то давно, в нашем доме в Томске, жила моя дочь — Валентина, или просто Валя. Душа компании, щедрая и добрая, она притягивала к себе ребятню со всей округи. Как же я радовалась, глядя на её весёлые посиделки с друзьями! Чай с пряникамими, песни под гармошку, игры во дворе — всё это было так мило. Но со временем радость сменилась тревогой.

Однажды, вернувшись с работы, я застала на кухне двух незнакомых парнишек. Они уплетали котлеты прямо со сковороды, которые я припасла на ужин для всей семьи. От ужина не осталось ни крошки! Посуду они бросили в раковину и ушли, даже не попрощавшись. Сердце во мне закипело. Готовить заново не было ни сил, ни времени.

Я попыталась объяснить Вале, что нельзя приводить в дом посторонних и кормить их нашими запасами. “Пряники — ладно, но котлеты — это для семьи!” — сказала я. В ответ — вспышка гнева. “Ты просто скупая!” — выкрикнула она, хлопнула дверью и заперлась в комнате. Я стояла в растерянности, чувствуя себя виноватой.

На следующий день я оставила еду — щи да гречку с тушёнкой. Ушла на работу, предупредив: “Готовить не буду, еды хватит на всех”. Но вечером застала мужа, Ивана, у плиты: он жарил яичницу, потому что холодильник снова опустел. Валя снова отказывалась разговаривать, будто я ей враг.

Что делать? Душа болит. Хочу, чтобы дочь была счастлива, но нельзя же позволять ей разорять наш дом. Деньги и так в обрез — работаем, не покладая рук, а тут чужие дети всё съедают. Бабушка твердит: “Раньше бы ремнём таких учили!” Но я не хочу грубости. Как же найти общий язык? Как объяснить Вале, что так нельзя, не оттолкнув её?

Было ли у вас такое? Как выходили из положения? Голова кругом…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять + чотирнадцять =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Розрив, що врятував моє життя

— Олесю, ти що робиш?! — голос Богдана гримів по всій квартирі. — Куди це ти зібралася в такому вигляді?!...

З життя3 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...

З життя6 години ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя7 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя9 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...

З життя11 години ago

Більше не зноситиму

Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...

З життя14 години ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя17 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...