Connect with us

З життя

Как друзья дочки оставили семью без ужина!

Published

on

Готовила на всю семью, а друзья дочки всё сожрали!

Моя дочь Арина — настоящая заводила. Её харизма и щедрость притягивают друзей, как бабушкины пирожки — соседских котов. В нашей московской квартире теперь вечно толпятся её приятели — от одноклассников до каких-то подозрительных тинейджеров с пятого этажа. Вроде и рада, что ребёнок не сидит в телефоне, но последние события довели меня до белого каления.

Всё началось невинно: Арина стала таскать гостей погреться. На дворе январь, мороз — ну кто ж откажет? Сначала это были чаи с пряниками, настолки, смех. Я даже умилялась: «Какая у меня хозяюшка растёт!» Но потом в кухне стали появляться незнакомые рожи, жующие наши запасы с аппетитом таджикских гастарбайтеров.

На днях зашла с работы — а там два неведомых верзилы доедают мои котлеты, которые я запасла на ужин. Причём жрут прямо со сковородки, словно в столовой завода имени Лихачёва! Грязные тарелки бросили в раковину, даже «спасибо» не буркнули. Я взорвалась, как перегретая пароварка. Пришлось семью кормить дошираком — сил готовить не было.

Попыталась объяснить Арине: «Дорогая, печеньки — пожалуйста, но холодильник — святое!» В ответ получила истерику: «Ты вообще меня ненавидишь!» — и громыхание дверью, будто в «Трудовых резервах» начался метал-концерт. Вечером сделала вид, что я пустое место, даже от моих сырников демонстративно отвернулась.

А вчера — новый «подвиг». Предупредила: «Еды на два дня, работаю допоздна». Приползаю в 23:00 — муж Валера на кухне жарит яичницу. Опять «гости» слопали всё, включать холодильник страшно. Арина снова в позе «мама — исчадье ада», диалог невозможен.

Я в тупике. То ли это переходный возраст, то ли мы в детстве что-то упустили. Бабушка уже грозится «взять веник и навести порядок», но я против крайних мер. Хочу по-хорошему, да Арина будто глушит все частоты. Бюджет трещит — эти обжоры жрут, как полк десантников, а мы с мужем пашем, как лошади.

Как до неё достучаться? Чтобы и границы были, и обиды не было? Может, кто сталкивался — поделитесь опытом, а то я уже готова сдаться в архив, как советская микроволновка…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 3 =

Також цікаво:

З життя57 хвилин ago

Як він міг? Мати померла лише кілька місяців тому, а він вже приніс додому цю…

Як він міг? Мама померла всього кілька місяців тому, а він уже привів у дім цю… Марічка бігла зі школи,...

З життя2 години ago

І все ще існує любов

— Юре, ти не туди повернув. Треба було проїхати далі, — вигукнула Мар’яна. — Я правильно повернув, — спокійно відповів...

З життя3 години ago

Я відчував твій слух, мамо

— Бабусь, казку розкажеш? — запитав шестирічний Дениско. — Лише коротку. Вже час спати. Завтра в садочок не прокинешся, —...

З життя3 години ago

Врятування від самотності

**Порятунок від самотності** Оксана прокинулася пізно. Перша думка — проспала. А ж дочка з онуком скоро схочуть, а в неї...

З життя4 години ago

Остання жертва

**Остання жертва** — Мам, мені треба з тобою поговорити. — Отаке тривожне початкове речення. — Ірина з тривогою подивилася на...

З життя4 години ago

Дощ веде до щастя

Дощ іде на щастя Після спекотного літа настала холодна й пронизлива осінь, з пронизливими вітрами та нескінченними дощами. По дорозі...

З життя5 години ago

Святковий подарунок несподіванки

**Новорічний сюрприз** Оля спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Що й казати — у її сумочці лежали два...

З життя5 години ago

Тобі не втекти від відповідальності, мама

Марiя смажила деруни, коли в двері подзвонили. Вона вийшла з кухнi, щоб відкрити. “Мамо, це до мене”, — зупинив її...