Connect with us

З життя

Как дочь и её компания опустошили мой холодильник и довели до слёз

Published

on

Холодильник — не столовая! Как дочь и её друзья довели меня до слёз

У меня подрастает дочь Агафья. Шустрая, добрая, безгранично доверчивая. Слишком доверчивая. Дружит она буквально со всеми — с одноклассниками, дворовой ребятнёй, знакомыми из кружков, да даже с теми, кого я в глаза не видела. И вот вся эта ватага в последнее время облюбовала нашу квартиру.

Говорят, на улице мороз, а гулять-то хочется. Агафья, как гостеприимная хозяйка, тащит всех домой, включает музыку, достаёт пряники, чай разливает, шумные посиделки устраивает. Сначала я не обращала внимания — ну подумаешь, дети зашли, поболтали, разошлись. Даже радовалась — какая у дочки дружная компания. Но в какой-то момент всё пошло наперекосяк.

Недавно прихожу с работы, уставшая, голодная, мечтаю только о тарелке борща и диване. А на кухне меня ждёт сюрприз. Два незнакомых пацана лет десяти сидят и доедают мой гречаник. Прямо из кастрюли! Которую я варила на два дня, чтобы вечером не стоять у плиты.

Я остолбенела. Мальчишки, не смущаясь, доели всё, посуду в раковину побросали и удалились, весело крикнув: “До свидания!” А я стояла, не веря своим глазам. Обед, ужин — всё съели. Для своей семьи, для мужа и дочери — ни крошки не осталось.

Зашла к Агафье в комнату. Спокойно объяснила: угощать друзей чаем, конфетами — пожалуйста. Но суп, котлеты, гречаник — это еда для нашей семьи, на которую я трачу свои кровные рубли и вечернее время. Я готовлю не для того, чтобы чужие дети опустошали наши кастрюли, пока нас нет дома.

Агафья молча хлопнула дверью и заперлась. Через минуту из-за двери раздалось:

— Ты просто жадина! Родная мать, а друзьям поесть не дашь!

Обиделась. Надулась. Даже на ужин не вышла. Хотя я, стиснув зубы, снова почистила картошку и пожарила котлет — чтобы хоть кто-то поел нормально.

Утром собрала Агафью и сказала прямо: “Еды хватит на два дня. Я прихожу поздно, готовить ночью не стану. Раз взрослеешь — учись понимать простые вещи”. Дочь отвернулась и ушла в школу, не проронив ни слова.

Когда я вернулась после одиннадцати, муж жарил яичницу. Потому что холодильник снова опустошили. Агафья опять привела своих друзей. Пока мы работали, они вычистили всё подчистую. Ни щей, ни котлет, даже хлеба не оставили. Только крошки да грязные тарелки.

Агафья снова заперлась в комнате. На вопросы не отвечала. С мужем мы только переглянулись — оба поняли, что дело зашло слишком далеко. И проблема не в еде. А в том, что ребёнок не слышит. Не хочет слышать. Считает нас врагами за то, что просим элементарного — уважать дом, труд и чужие границы.

Я не жадина. У нас не бедствуем, но всё зарабатываем своим трудом. И я не могу позволить себе кормить чужих детей. Не могу морально. И не хочу.

Я чувствую усталость. Я чувствую отчаяние. Мне больно, что родная дочь воспринимает мою заботу как жадность. Бабушка говорит — возьми ремень. Но я не верю в ремень. Верю в слово, в объяснения. Только что делать, если ребёнок глух к словам?

Может, я что-то упустила в воспитании? Может, была слишком мягкой? Или это просто переходный возраст, и всё пройдёт? Не знаю. Я в тупике.

Кто-нибудь сталкивался с таким?
Как достучаться до подростка, который считает, что мать — это бесплатный повар и холодильник?
Как вернуть уважение к семье и научить ценить труд?

Я просто хочу снова видеть в глазах дочери благодарность.
А не упрёк за то, что щи — не ресторан.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 + чотирнадцять =

Також цікаво:

З життя7 хвилин ago

Жених став чоловіком, але золовка вирішила виселити наречену з спальні

— Ой, а ти хто? — глухо промовив чоловічий голос із спальні, коли Соломія відчинила двері своєї хати. — Це,...

З життя2 години ago

Повертай мого сина негайно, або зіткнешся з наслідками! — грізно вимагала колишня свекруха, стоячи на порозі моєї квартири.

Соломія сиділа на кухні у своїй новій квартирі, розглядаючи старі фотографії. Сім років шлюбу вмістилися в один маленький альбом. Вона...

З життя3 години ago

– Я обожнюю цей дім. Синку, переведи його на моє ім’я! – Свекруха зазіхає на моє житло.

Оля завмерла, почувши слова свекрухи. Пальці самі розкрилися, і піднос із приголомшливим грюкотом впав на підлогу веранди. Усією хатою розлетілися...

З життя6 години ago

— Ми з твоїм чоловіком закохані один в одного і скоро одружимося, — оголосила незнайомка. — Тож збирайте речі та залишайте наш дім.

— Ти Єва? Дружина В’ячеслава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі та...

З життя9 години ago

Я люблю іншу, але покидаю все – останні слова чоловіка перед неминучою зрадою

М’яке вечірнє світло пробивалось крізь тюль. Оксана поставила на стіл дві тарілки з вечерею й глянула на годинник. Вісім вечора....

З життя10 години ago

Сорок років на згадку: перегляд старих фотографій за кухонним столом

Оксана Іванівна сиділа на кухні, перебираючи світлини в телефоні. Сорок років — кругла дата. Вона хотіла влаштувати справжнє свято, запросити...

З життя12 години ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя14 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...