Connect with us

З життя

Квартира без свекрови: Почему я против трёхкомнатной покупки

Published

on

Сегодня снова думала о нашей будущей квартире. Мы с Сергеем взяли ипотеку и даже одолжили денег у свекрови, но я твёрдо знаю: жить с ней вместе не стану. Даже если придётся купить двушку вместо трешки — лучше тесно, да не в обиде.

Нашли вариант в новом доме на окраине Москвы — три комнаты, одна совсем крохотная. Я уже представляла, как обустрою там гардеробную, о которой давно мечтала. Но Тамара Петровна, как услышала, сразу насупилась. «Гардеробная? А где гости спать будут? Вдруг тётя Люда из Нижнего Новгорода приедет?» — говорила она, а глаза у неё стали холодные, как зимнее окно. Я-то понимаю: она не о тёте Люде думает. В последнее время она у нас задерживается до ночи, будто боится вернуться в свою пустую трёшку в центре. Если купим трешку — она тут же начнёт ночевать, а там и вовсе переедет.

Я не дура, вижу, к чему дело идёт. После смерти мужа она словно прилипла к нам, как банный лист. Звонит без конца, советует, как нам жить, даже шторы выбирать пытается. Нет уж, спасибо! Мы с Сергеем квартиру покупаем для себя, а не для её бесконечных визитов.

Я ему прямо сказала: «Либо двушка, либо пусть твоя мама у себя гостевую комнату делает». Он вздыхал, говорил, что она одна, стареет, скучает… Но я стою на своём. Пусть лучше без гардеробной, зато без её опеки.

Если гости приедут — на диване поспят. А уж Тамару Петровну я всегда смогу «деликатно» проводить до метро. Это наш дом, и я не позволю превратить его в её пристанище.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 2 =

Також цікаво:

З життя58 хвилин ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя2 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя4 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...

З життя6 години ago

Більше не зноситиму

Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...

З життя9 години ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя12 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя12 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...

З життя15 години ago

Вечеря привела до розриву

– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...