Connect with us

З життя

Муж упрекает меня за простую кухню: Не видит разницы между нашей семьёй и семьёй друга

Published

on

Мой муж Дмитрий вечно ворчит, что я не балую его деликатесами, как супруга его приятеля Артёма. Ульяна — золотые руки, кулинарных дел мастерица. Не спорю, стряпает она божественно, но ведь на это полдня уходит. Для неё кухня — храм, где она колдует с зори до заката. А я? Мечусь между заводом, школой и домом, а его упрёки режут сердце, будто серпом по горлу.

Ульяна нынче в отпуске по уходу, живёт словно по писаному. Её мать с отцом, хоть и врозь, души не чают во внуке — с рассвета забирают, в парке гуляют, кашкой кормят. Будто на подхвате: то бабка примчится с пирогами, то дед с машинками. К вечеру привезут малыша — сыт, умыт, сказки на ночь выслушал. Проснётся Ульяна, сдаст ребёнка на попечение родне, обратно под одеяло нырнёт, а потом неспеша дом приберёт. Целый день у неё на пироги да расстегаи. Никто не дергает, не отвлекает — полная воля. То утку с яблоками запечёт, то сибирские пельмени слепит — каждый день будто в ресторане. Семья ей такую вольность даёт, и я от души за неё радуюсь.

Но Дмитрий не вникает. Глядит на Ульяну — и видит эталон, до которого мне, мол, как до неба. «Она же с ребёнком, а всё успевает! — бросает он. — А у тебя вечная яичница с сосисками». Слова его жгут, словно крапивой. Где мне взять полдня на кулинарные изыски? Я у станка от зари до зари, а потом за сыном Степой в продлёнку мчусь. Домой добираемся к восьми. Стараюсь на скорую руку хоть что-то соорудить: картошку с грибами, курицу на сковороде, гречу с салатом из квашеной капусты. Еда как еда — сытно и без заморочек. Но для Дмитрия это повод нос воротить.

Встань я с утра пироги печь — ужин к петухам подоспеет, а семья спать ляжет с пустым брюхом. Но мужу невдомёк. Твердит одно: «Ульяна для Артёма каждый день новое блюдо изобретает, а тебе хоть бы что». Его восхищение её стряпней звучит как приговор моей беспомощности. Устала с ним препираться. Будь у Ульяны обычный декрет — когда и зубки-то почистить некогда — она бы тоже магазинными варениками кормила, и Артём схавал бы без капризов.

Рада я за Ульяну с Артёмом. Молодчиха, не лежит пластом, а мужа вкусненьким балует. Но обидно, что Дмитрий меня с ней поминутно сравнивает. Будто не видит, как разные у нас обстоятельства. Я целый день за станком горб гну, а к вечеру за Степой в кружки таскаюсь. Ульяна дома сидит, да ещё и родня ей все хлопоты на плечи взвалила. Конечно, у неё часа на готовку вдосталь! Я бы и сама не прочь так декретовать, да наши старики не горят желанием с внуком возиться. Любят Степу, но на целый день забирать — это увольте.

Дмитрий и в выходные не унимается. «Хоть в субботу могла бы что-то этакое приготовить», — ворчит. А я разве не живой человек? Мне отдых не нужен? Пять дней вкалываю, а в выходные — опять к плите прикована? Чует моё сердце — ищет повод брак расторгнуть. Неужели всерьёз считает свои упрёки справедливыми? Или назло мне язык чешет? Устала объяснять, что делаю, что могу. Хочу, чтобы он наконец разглядел во мне не Ульяну, а свою жену, которая из последних сил семью на ногах держит.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 + сім =

Також цікаво:

З життя58 хвилин ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя2 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя4 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...

З життя6 години ago

Більше не зноситиму

Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...

З життя9 години ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя12 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя12 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...

З життя15 години ago

Вечеря привела до розриву

– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...