Connect with us

З життя

Временно нужный: забудут, когда не понадобишься

Published

on

Ну слушай, дружище…

Игорь прикатил за женой к тёще — забирать после очередной «лёгкой размолвки». Притормозил у хрущёвки, исправил воротник пальто и двинул к подъезду. Уже почти дошёл, как вдруг заметил кого-то у окна на первом. Сердце ёкнуло.

— Мам? Ты чего тут делаешь? — растерялся он, узнав мать.

— Тихо, — шепнула Татьяна Ивановна, — иди сюда.

— В чём дело? — нахмурился Игорь.

— Подойди и послушай, — кивнула она на приоткрытую форточку.

Из квартиры тёщи доносились голоса — громкие, без церемоний. Это говорили Настя — его жена — и её мать.

— Мам, ты бы видела их рожи! Особенно эта — вся в слезах: «Я виновата, не уберегла внука!» — Настя закатилась со смеху. — Всё по плану. А мой Игорек — просто золото: чуть писк — сразу мчится спасать. Даже в больницу повёз. Я же знала, если не припугну его «беременностью», так он вечно будет тянуть с предложением.

— Насть… это же низко, — нерешительно буркнула мать.

— Ой, брось! Главное — вытянуть у него квартиру. У них же трёшка в центре, помнишь? Я уже намекнула — надо съезжаться, раз ребёнок скоро. А там как-нибудь подвинем стариков. Главное — Игорь всё стерпит. Он не из тех, кто хлопает дверью. Его можно тихонько вести… куда надо.

У Игоря земля ушла из-под ног. Он стоял, будто глыба льда в груди. Рядом мать сжала его руку.

— Слышал? — тихо выдохнула она.

Он кивнул. Лицо — как мел.

— Пошли.

Они поднялись. Игорь резко нажал звонок. Дверь открыла Настя — сияющая, ещё в кураже от собственного монолога.

— Родной! Ты чего так рано? — фальшиво улыбнулась она.

— Не надо сказок. Вещи сам привезу, — ровно сказал Игорь. — Завтра подаю на развод.

— Чего?! Ты что, рехнулся? С чего вдруг?!

— Потому что всё услышал. Про «беременность», про квартиру, про то, какой я удобный. Спасибо, что быстро раскрылась.

Настя попыталась что-то выжать из себя, но только открывала рот.

Татьяна Ивановна лишь бросила в сторону бывшей снохи:

— А я-то себя корила. Думала — не смогла тебя принять. А оказалось, материнское сердце просто знало правду.

Они ушли. Игорь не оглядывался. В груди — лёгкость, будто сбросил мешок с камнями. Шёл молча, а мать — впервые за годы — не читала нотаций, просто держала его руку в своих. Без слов. Но крепче любых фраз.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − 4 =

Також цікаво:

З життя58 хвилин ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя2 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя4 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...

З життя6 години ago

Більше не зноситиму

Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...

З життя9 години ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя12 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя12 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...

З життя15 години ago

Вечеря привела до розриву

– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...