Connect with us

З життя

Дочь предала отца: правда, которая разрывает душу

Published

on

Сон, где отец оказался ненужным хламом: правда, режущая как лед

Иван Петрович и во сне не видел, что встречать старость придётся в казённых стенах, под присмотром санитарок в халатах, выцветших от стирок, среди таких же забытых родичей. Он верил, что заслужил больше — уважение, тихий вечер у печки, чай с вареньем. Всю жизнь горбился, кормил семью, складывал копейку к копейке ради жены Надежды и дочери Лукерьи.

С Надей прожили тридцать лет, как две берёзы у одного корня. После её смерти дом опустел — лишь внучка Дуняша да Лукерья изредка навещали. Он нянчил ребёнка, отдавал пенсию на молоко да кашу, сидел с ней, пока зять и дочь были «на заработках» или в кинотеатре. А потом словно ветер переменился.

Лукерья начала ворчать, когда он долго возился у плиты. Раздражал её кашель по утрам. «Батя, ты своё отжил, дай другим пожить!» — звучало всё чаще. Потом заговорила про «уютный дом престарелых» с докторами и телевизором. Иван пытался спорить.

— Луша, это моя изба. Если тесно — съезжай к тёще. У неё трёшка пустует.

— Ты знаешь, мы с ней как кошка с собакой! И не смей рыпаться! — зашипела дочь.

— Квартиру приглядела? Лучше бы сама деньги зарабатывала, а не выживала старика!

После этого она назвала его «жадиной», пообещала «докопаться». Через неделю он сам связал узел. Не потому что хотел. Потому что стало невыносимо быть чужаком в родных стенах. Ушёл молча. Лукерья сияла — чуть ли не плясала у порога.

В интернате ему дали каморку с треснувшим окном и «Рубином» из совдепа. Дни проводил во дворе, среди таких же «списанных» стариков.

— Родненькие упекли? — как-то спросила соседка по скамейке.

— Ага, дочурка решила, что обуза я, — ответил он, глотая ком в горле.

— У меня сынок… Женина мать ему дороже. Выставили, как старую мебель. Я — Глаша.

— А я — Иван. Честь имею.

Так и коротали дни вдвоём. Боль легче терпеть, когда рядом тот, кто понимает. Год пролетел. Лукерья не звонила. Не писала.

Однажды, когда Иван читал потрёпанный детектив, услышал знакомый голос:

— Иван Петрович? Не ожидала вас здесь встретить, — бывшая соседка Татьяна, фельдшер, приехавшая на проверку.

— Вот, доживаю. Как видишь, стал как прошлогодний снег. Ни письма, ни весточки.

— Странно… Лукерья говорила, вы в деревню уехали, на свежий воздух.

— Лучше бы уехал… А не сгинул тут, как пёс бродячий.

Татьяна нахмурилась. А вечером вернулась — с предложением:

— У мамы в Сосновке дом пустует. Она померла, хозяйство распродали. Изба крепкая, печка есть. Хотите — живите. Мне он не нужен.

Иван заплакал. Чужая женщина дала то, в чём родная кровь отказала.

— Можно… с Глашей? Ей тоже некуда идти.

— Пусть собирается, — кивнула Татьяна.

Иван побежал к подруге:

— Вяжай узелки! Едем! Изба, лес, речка. Зачем нам эта тюрьма?

— Едем! — засмеялась Глаша. — Хоть раз в жизни удача!

Татьяна довезла их на своей «Ниве». Иван крепко обнял её, шепча: «Только Лукерье не говори. Чтоб и духу её здесь не было».

Фельдшер лишь улыбнулась. Она не совершала подвига. Просто осталась человеком. А это сейчас — редкость.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × п'ять =

Також цікаво:

З життя29 хвилин ago

Подвійне обличчя мого чоловіка

Сьогодні заплющив очі й згадав той ранок, як відкрив минуле дружини. Знав її вісім років, а тепер – наче бачив...

З життя4 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Роман і Зоряна прожили сім років разом. Зі шкільних лав не розлучались. Дітей не мали. Так не судилось. Улюблена бабуся...

З життя5 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка 60 років, щоб врятувати родину — але те, що він зробив далі, змінило її життя назавжди

Одружилася з 60-річним, Щоб Врятувати Родину — Та Його Наступний Крок Змінив Усе Назавжди Коли 21-річна Оксана Коваль увійшла до...

З життя7 години ago

Сусіди говорили про дивного героя з безліччю прізвиськ і невдач.

Усі сусіди знали, що Іван – безрука, безнога, пустоголова, безрога животина: то баран, то цап, то пес. Погані прізвиська точно...

З життя9 години ago

Він стрибнув з гелікоптера, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Цього дня мене взагалі не мало бути біля води. Це була коротка перерва від моєї зміни в кав’ярні на пристані....

З життя11 години ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя15 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя15 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...