Connect with us

З життя

Горькая правда в постели: «Я осталась навсегда»

Published

on

Горькая правда на подушке: «Я приехала навсегда»

Алевтина вернулась домой, словно после долгого боя. Всё внутри ныло: муж снова исчез. Разбросанные вещи, грязная посуда — следы поспешного бегства. Она машинально принялась убирать, но, подойдя к кровати, замерла. На подушке — чужой, огненно-рыжий волос. Дрожа, она прошла на кухню: два бокала, следы помады. Всё плыло перед глазами, как в душном мареве. Но слёз не было. Только холодное понимание: хватит.

Когда-то она мечтала о принце. Деревенская девчонка, грезившая Москвой, блеском и счастьем. Училась, торчала по ночам в кафе, помогая тётке Ларисе, которая после развода едва держалась. Денег не хватало. Мать присылала копейки, но в новой семье отчима она была лишней. Всё, чего добилась, — своими руками. И верила: любовь выдернет её из этой грязи.

И он пришёл. В кафе захаживал Артём — старше, с деньгами, с той самой уверенностью, от которой кружится голова. Она влюбилась сразу, не зная, что у него не только «Мерседес», но и вереница поклонниц. Он выбрал её. Вытеснила всех — даже ту «невесту», оказавшуюся просто кумой. Артём сказал: «Ты моя».

Свадьба — как из сказки: шикарная, с зеркальными потолками и шампанским. Его родители улыбались через силу, но смирились: сын — поздний, любимый, его слово — закон. Свекровь командовала всем: от фасона платья до оттенка волос. Алевтина кивала. Её приняли. Год жили, как в золотом сне.

Но время шло. Детей не было. И однажды свекровь холодно бросила:

— Записала тебя к врачу. Разберёмся, в чём дело.

Она чувствовала себя здоровой. Но спорить не посмела. Приговор прозвучал, как выстрел: детей не будет. Никогда.

Ехала домой, не зная, как сказать. Но слова оказались лишними. Свекровь уже знала.

— Ничего, — сказала она без эмоций. — Главное — не расставаться.

Артём поддержал: «Я с тобой». Она поверила. Но потом — клиники, врачи, процедуры. Муж задерживался. Потом переехал в гостиную. Потом вовсе пропал.

Жизнь шла мимо. У подруги Кати родился сын. Алевтина стала крёстной. Ванька стал её солнышком. Но Катя с мужем разбились на трассе. Мальчик остался один. Пока Алевтина собиралась забрать его, Ванечку уже увёз Сергей — брат Кати, тот самый парень, что в юности носил ей ромашки и пряники.

— Мы старые, — сказали родители Кати. — Пусть Серёжа растит. У него же свадьба скоро.

Алевтина не могла смириться: ребёнка будет воспитывать чужая. В голове сверлило: забрать Ваньку. Уговорить Сергея.

Но он даже не выслушал:

— Мой племяш. Сестре клялся — не брошу!

И вдруг, словно в бреду, добавил:

— А хочешь — выходи за меня. Будем растить вместе. Я тебя всегда любил, а ты…

— Ты вообще в себе?! — выкрикнула она. Потом пожалела. Но было поздно.

Домой вернулась опустошённой. И вот — чужой волос. Помада. Бокалы. Правда впилась, как нож. А был ли он у родителей? А эти «совещания»?

Их связывало лишь привычное болото — долг, страх одиночества. Она быстро собрала вещи, документы и оставила записку:

«Так лучше…»

У Артёма будут дети. У его родителей — внуки. У Сергея — семья. У Ваньки — мать. А у неё?

Любовь? Кто её знает. Может, она уже стучит в дверь.

Сергей открыл, сонно щурясь:

— Ты опять?.. Чего надо?

Алевтина закрыла глаза и прошептала:

— А я… насовсем приехала…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 + дев'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя21 хвилина ago

— Чому ти піклуєшся про цю дівчинку? Вона ж тобі навіть не рідна!

“Навіщо ти возишся з тією дівчиною? Вона ж тобі не рідна!” Це історія Соломії, яку вона сама розповіла — і...

З життя1 годину ago

Загубив кохання, знайшов родину

Втратив кохання, але знайшовши родину Ярослав місяцями ніс у собі важку думку – він хотів піти. Без криків, без розбитого...

З життя1 годину ago

Занурений у втрати, знайшов родину

Втратив кохання, а знайшов родину Максим місяцями носив у серці важку думку — він хотів піти. Без криків, без розбитого...

З життя2 години ago

Бабуся, яка змінила все

**Прабабуся, що змінила все** Ярослава посадила свого плюшевого кролика на диван і суворо погнала пальцем: — Сиди тут, а то...

З життя2 години ago

Чому ти дбаєш про цю дівчину? Вона ж навіть не твоя родичка!

— Нащо ти вовтузишся з цією дівчинкою? Вона ж тобі навіть не рідна! Це історія Лариси, яку вона сама розповіла...

З життя3 години ago

Прародителька, яка перевернула світ

Прабабуся, яка змінила все Ярина посадила свого плюшевого зайця на диван і строго погнала йому пальцем: — Сиди тут, а...

З життя3 години ago

Шрами зради

Рани зради Марійка закінчувала мити посуд, коли телефон розірвав тишу невеличкої кухні в містечку під Рівним. Витерла руки рушником і...

З життя5 години ago

Шрами зради

Рани зради Світлана закінчувала мити посуд, коли телефон розірвав тишу маленької кухні в містечку під Полтавою. Витерши руки рушником, вона...