Connect with us

З життя

Дорогая свекровь, добро пожаловать на наш развод!

Published

on

Дорогая свекровь, приглашаю вас на наш развод!

Когда сын распахнул дверь своей квартиры в Казани, Татьяна Ивановна, переступив порог, тревожно спросила:

— Ты здесь один?

— Ну да… — удивился Дмитрий.

— А где Анастасия?! Уже ушла? Всё, конец? — голос свекрови дрожал.

— Мам, о чём ты? — Дмитрий пожал плечами.

— Значит, я опоздала… — Татьяна Ивановна вздохнула, прошла в зал и села на край дивана. — Поздно…

— Мам, что случилось? — Дмитрий насторожился.

— Ты хочешь сказать, что всё в порядке?! — она посмотрела на него с подозрением.

— А разве что-то не так? — он растерялся.

— Сын, объясни сейчас же, что за белиберда?! — Татьяна Ивановна достала из сумки открытку с увядшей розой и протянула Дмитрию. — Утром нашла в почтовом ящике. Приглашение на развод!

Дмитрий взял открытку, прочитал: «Дорогая свекровь, приглашаю вас на наш развод! Ваша невестка Анастасия». Он замер.

— Мам, ты правда думаешь, что это серьёзно?

— А ты считаешь, я сама себе это написала?! — она всплеснула руками.

— Да нет, просто… Анастасия? Правда?

— Кто — Анастасия?

— Ну, невестка твоя…

— Дима, хватит! Говори правду! У вас что, развод? Вы же всего год женаты! Где она?

— Мам, успокойся, всё нормально. Настя на работе… наверное. Утром всё было как всегда. Это, наверное, шутка. Из-за борща, наверное…

— Шутка? Из-за борща?! — Татьяна Ивановна посмотрела на сына, будто он сошёл с ума. — Ты хочешь сказать, что из-за борща можно так шутить?!

— Ну да, из-за борща, — Дмитрий почесал затылок. — Она вчера впервые сварила. Я сказал, что… не очень. Не как у тебя.

— И что потом? — свекровь прищурилась.

— Она обиделась, хотела вылить. Потом заявила, что не будет готовить, пока я весь не съем. Ну, я в ответ брякнул, что разведусь, если она перестанет готовить. Шутка же…

— Шутка?! Ты сказал ей про развод — в шутку?! — Татьяна Ивановна вскочила, глаза горели.

— Я потом объяснил, что пошутил, но она уже разозлилась…

— Весь в отца! — она направилась на кухню. — Где этот борщ? Неси сюда!

— Зачем? — Дмитрий растерялся.

— Будем есть. Ты понял?

— Мам, он невкусный…

— Я тебе сейчас покажу «невкусный»! Иди на кухню!

Она нашла кастрюлю, поставила на плиту.

— Иди сюда! — её голос звучал как команда.

— Мам, ну… — Дмитрий попытался возразить, но замолчал.

— И дай ключи от квартиры!

— Это зачем? — он замер.

— Давай, я сказала!

Дмитрий подал ключи. Мать спрятала их в карман.

— Садись за стол! — она разлила борщ.

Она взяла ложку и начала есть, не сводя глаз с сына. Дмитрий нехотя последовал её примеру.

— И это ты называешь невкусным? — Татьяна Ивановна подняла бровь. — Нормальный борщ!

— Ну, у тебя вкуснее… — пробормотал он.

— У меня опыт! А твоя жена только учится! Ешь, пока не остыло!

Минут пять они ели молча. Когда Дмитрий доел, протянул руку:

— Мам, я всё. Давай ключи.

— Не дам, — она улыбнулась. — Сначала задание.

— Какое ещё задание? — он опешил.

— Вон там книга «Лучшие рецепты для семьи». В воскресенье мы с отцом придём. И ты приготовишь три блюда!

— Я?! — Дмитрий чуть не поперхнулся. — У меня же жена!

— Нет, сынок. Жена разве что картошку почистит. Всё остальное — твоё. А я похвалю её борщ. А ты… Развод ему! Хочешь, как я с твоим отцом, — проживи с женой двадцать лет, тогда поговорим!

— Понял… — буркнул он.

— И без возражений! А если вздумаешь увильнуть — отец тебя проучит. Ты знаешь, как он любит поесть…

Татьяна Ивановна встала, бросив на сына строгий взгляд. А в душе кипело: как уберечь эту семью от глупостей? Как объяснить, что любовь — это не только шутки, но и терпение, особенно если борщ чуть пересолен.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + вісім =

Також цікаво:

UA1 годину ago

Картка з архіву під лавкою

Беата Заремба стояла за стійкою рецепції в харківському бізнес-центрі колишньої трикотажної фабрики "Промінь" і чекала, поки стара жінка нарешті втратить...

UA1 годину ago

Автомайстерня без документів на моє ім’я

Мене звуть Роман Ковальчук, мені сорок два, і я тесть, про якого зараз пліткують півпід'їзду в Тернополі. Розповім, як усе...

UA2 години ago

**Нічне таксі за двісті гривень**

Я була на дев'ятому місяці вагітності, перейми йшли кожні п'ять хвилин, а чоловік вирішив, що вечеря з клієнтом важливіша, ніж...

DE2 години ago

Werde die Wehen zu früh und ohne Hilfe

Als Lea um vier Uhr morgens die Augen aufschlug, lag Mika quer im Bett, ein Fuß auf ihrem Bauch, und...

UA4 години ago

Кудлатий з-під Тального, дві тисячі гривень і дзвінок до Дарини

Цуценя лежало в канаві біля дороги на Синьків — там, де закінчується асфальт і починається щебінка до кар'єру. Скручене в...

UA4 години ago

Дочка обрізала волосся заради подруги — а через день мене викликали до школи криком у слухавці

Мене звати Оксана, мені тридцять шість, я живу в Житомирі й працюю бухгалтеркою на меблевій фабриці. Три місяці тому я...

UA4 години ago

Ключ від холодильника на Вересковій

Тріск, з яким той замок луснув на кахлі, чую й досі. Але перш ніж до цього дійшло, було ще вісімнадцять...

UA4 години ago

Дванадцять весен Оксани

Ярослав повернувся у дев'яносто восьмому. Двадцять один рік, контузія, осколок у лівому плечі — ще й досі виходить дрібними скалками,...