Connect with us

З життя

В новогоднюю ночь родители выгнали его, но через годы он открыл им дверь в неожиданный мир

Published

on

В самую волшебную ночь года — под бой курантов, когда весь город сиял огнями, а из окон доносился смех и запах мандаринов, — его выставили за дверь. Буквально. В пижаме и тапочках, с рюкзаком, брошенным в сугроб. Родители даже не дали ему шапку.

— Исчезни! Чтобы духу твоего тут не было! — рявкнул отец, и парадная хлопнула так, что стекла задрожали.

А мать? Мать стояла в прихожей, сутулясь, будто стараясь стать меньше. Не заступилась. Не кинулась следом. Просто сжала кулаки и отвернулась. Это молчание обожгло сильнее, чем мороз.

Иван Громов побрёл куда глаза глядят. Снег забивался в тапки, превращая каждый шаг в пытку. Из окон лился свет, слышались тосты, звон бокалов… А он? Он был теперь никто. Призрак, медленно растворяющийся в метели.

Первые дни он ночевал где придётся: в теплотрассе, на вокзале, в чужом подъезде. Однажды старушка угостила его пирожком — но тут же отогнала, испугавшись грязной одежды. Всё, что он ел, находил в помойке. Как-то раз украл батон. Не из-за вредности — просто хотелось жить.

Потом его подобрал дед-фронтовик у магазина “Берёзка”. Сунул в руки банку гречки и трясущимися пальцами застегнул на нём куртку: “Держись, пацан. Люди — как погода: то солнце, то град. Ты только не ломайся”.

Иван не сломался. Но заболел. Температура за 40, бред… Когда очнулся — над ним склонилась женщина в синей униформе.

— Ты жив, солнышко? — спросила Валентина Семёновна, работница соцслужбы, и укутала его в одеяло, пахнущее лавандой.

Приют стал спасением. Там были горячие блины по утрам, там ему дали первую в жизни книгу — “Старик и море”. Валентина Семёновна приходила, проверяла уроки, говорила: “Ты имеешь право на счастье. Даже если весь мир против”.

Он вытянул билет. Поступил в МГУ. Днём — лекции, ночью — разгрузка вагонов. Стал адвокатом. И теперь сам протягивал руку тем, кого вышвырнули на обочину жизни.

А потом… Потом в его кабинет вошли двое. Седой мужик в потёртой шинели и женщина с лицом, изборождённым морщинами.

— Ваня… — хрипло прошептал отец. — Мы…

Иван поднял глаза. Ни злости, ни слёз — лишь лёд, намертво сковавший душу.

— Принять вас? Да. Простить? Возможно. Но забыть — никогда. — Он распахнул дверь. — Уходите.

И вернулся к папкам на столе. К мальчишке из детдома, которого надо было спасать.

Потому что он помнил. Помнил, каково это — смотреть в тёмное небо и молиться, чтобы хоть кто-то сказал: “Держись, брат. Ты не один”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × три =

Також цікаво:

З життя39 хвилин ago

Коли з’явилася Радість

Коли прийшла Радість Пізній вечір, березнева імла — і Андрій, як завжди, повертався додому після зміни. З заводу йшов пішки:...

З життя40 хвилин ago

Нужденні злидні

Марійка росла, як бур’ян на городі — без турботи, без тепла, без уваги. Ні ласки, ні догляду, навіть простого людського...

З життя2 години ago

УБІДНЕНА

Оля виросла, як бур’ян біля дороги — без догляду, без тепла, без уваги. Ні ласки, ні турботи, навіть простого людського...

З життя2 години ago

Коли все зникло — без звуку

Коли все пішло — без звуку Коли вхопився двері, Олег не запорхнув. Він сидів на старому табуреті біля стіни, босоніж,...

З життя3 години ago

Коли все зникло — у тиші

Коли все пішло — без шепоту Коли двері замкнулися, Дмитро навіть не здригнувся. Він сидів на старому табуреті біля стіни,...

З життя4 години ago

Сліди чорнила на давніх листах

Чорнильні сліди на старих листах Лист прийшов у звичайному сірому конверті, без зворотної адреси. Почерк був чужим — нерівним, з...

З життя5 години ago

День, коли нічого не болить, але все одно щемить

Був один із тих днів, коли не болить — але відчувається. На зупинці біля старого центрального ринку у Чернівцях стояла...

З життя6 години ago

Съёмная однушка лучше, чем жизнь с властной свекровью.

Лучше тесниться в съёмной однушке, чем жить под одной крышей со свекровью. — Артём, ну сколько можно?! — голос Светланы...