Connect with us

З життя

Хаос на кухне: вчерашний праздник с новыми родственниками.

Published

on

Я стою посреди кухни, ошарашено озираясь вокруг, как будто попала в фильм ужасов после вечеринки. Вчера был мой день рождения, и я решила познакомить родителей моего новоиспечённого мужа с нашей семейной берлогой.

Мы с Артёмом расписались всего два месяца назад — тихо, по-партизански, без лишних глаз. Только мы вдвоём в загсе, даже родителям не сказали. Живём теперь в моей съёмной хрущёвке на окраине Москвы, но вчерашний вечер… это было как сон наяву.

Честно, я немного дрожала перед приходом свёкра и свекрови. Люди они, конечно, простые, но с норовом. Свекровь, Надежда Семёновна, моторчик — везде успевает, во всё нос суёт. Свёкор, Пётр Васильевич, как стена кирпичная — молчит, но если откроет рот, то либо мудрость, либо нож в спину. Готовилась я как на парад: накрыла стол, закупилась в «Пятёрочке», даже медовик испекла, хотя у меня обычно всё либо горит, либо не пропекается. Артём отмахивался: «Да ладно, родители не привередливые», но мне-то хотелось блеснуть. Первый семейный ужин, как-никак!

Пришли они ровно в семь, с гостинцами. Надежда Семёновна вручила мне букет гладиолусов (откуда она знала, что я их ненавижу?) и плоский свёрток в обёртке с оленями. Пётр Васильевич протянул банку солёных огурцов — «Свои, с дачи». Села за стол, и поначалу всё шло как по маслу. Я приготовила оливье, запечённую утку с яблоками и гречку с шампиньонами. Артём подмигивал, свёкры кивали, даже похвалили: «Неплохо, Света, неплохо». А потом началось…

Надежда Семёновна, как выяснилось, мастер подковёрных вопросов. Вдруг ни с того ни с сего: «А когда планируете ребёночка?» Я чуть не поперхнулась компотом. Артём попытался сменить тему: «Ма, ну что ты…», но свекровь не успокоилась: «В наше время после свадьбы сразу рожали, а вы что, небось ждёте, пока ипотеку выплатите?» Я улыбалась, как кукла в витрине, а в голове крутилось: «Мы неделю назад сожиться начали, дайте хотя бы кровать купить!» Артём мямлил что-то невнятное — он всегда так, перед матерью тает.

Потом свекровь взялась за осмотр моих владений. Подошла к плите, к холодильнику, к шкафчикам: «Света, а почему у тебя мусорное ведро без крышки? Да и плита какая-то старомодная…» Щёки у меня пылали, будто я на морозе без шапки стояла. Артём шепнул: «Не обращай внимания». Но это же моя кухня! Я её обживала два года, а теперь мне говорят, что мусорник не тот?

Пётр Васильевич, к счастью, разрядил обстановку. Завёл речь про свою «Ниву», которая никак не заводится, про свёклу, которую кроты обожрали. Я кивала, улыбалась, а сама считала минуты до конца этого спектакля. И тут Надежда Семёновна вручила подарок. Разворачиваю — а там… самовар. Настоящий, медный, с узорами. Я прошептала: «Спасибо», но в голове одна мысль: «Где я его поставлю?!» У нас и так балкон завален хламом, а этот монстр займет полкомнаты.

Артём, видя моё замешательство,

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − два =

Також цікаво:

З життя7 хвилин ago

Чому Димка одразу не злюбив дядю і що з цим робити?

Дядька Тараса Романа зразу не вподобав, а швидше — зненавидів. Мати, нервово перебираючи пальцями, сказала того вечора восьмирічному синові: —...

З життя1 годину ago

Спадщина в стінах дому

Українське спадкове подвір’я — І як ти на таке насмілилась? — дивувалась донька. — Мамо, ти ж там будеш сама...

З життя3 години ago

Телефонний дзвінок колишнього: чому я забула вимкнути звук на ніч?

Щоденник. Так не буває. Зранку дзвонив колишній. Забула вимкнути звук на ніч — от і прокинулась. Замість «алло» зітхнула, щоб...

З життя4 години ago

Загадка самотньої пташки…

**Щоденник Галини** Вже кілька тижнів я спостерігала за новою сусідкою, яка заселилася на першому поверсі навпроти мене. Нову мешканку звали...

З життя7 години ago

На лавці в поліклініці: зустріч поколінь у хвилині вибору.

У коридорі жіночої консультації на лавці сиділа літня жінка. Поруч з нею притулилась тоненька дівчинка років п’ятнадцяти в короткій спідниці,...

З життя10 години ago

Сльози за мить до свята: момент з натиском материнства.

Оксана стискала зуби, щоб не розплакатися й не зіпсувати святковий настрій. Поправила кофточку на вже помітному животику й, штовхаючи перед...

З життя11 години ago

Моя подружка: ефектна, загадкова та трохи неслухняна

Мова моєї подруги Софійки Коваленко підвішена як слід. Вона гарна, гостроязика й хитра, як лис. Але іноді вміє прикинутися такою...

З життя13 години ago

Розлучення, майно і несподіваний поворот!

Ми розводилися з дружиною, і настала черга ділити нажите. Аж тут несподіванка. «Забирай собі цього!» — скрикнула вона. «Ви з...