Connect with us

З життя

Отцовские ботинки и мальчик, стремящийся в них шагнуть

Published

on

10 июня, утро

Тишину нашего домика на окраине Екатеринбурга нарушало странное постукивание. Солнце едва пробивалось сквозь занавески, на кухне пахло свежими блинами, а я как раз собирался дописать письмо сестре в Омск. Но вместо этого обнаружил в коридоре внука Ваню — курносого, с торчащими во все стороны волосами, в пижаме с медвежатами. Он сосредоточенно ковылял в тяжёлых кирзовых сапогах, которые мой сын Дима оставил у порога перед отъездом на север — вахта на нефтяных месторождениях растянулась на восемь месяцев.

— Попадешь в историю, как дядя Коля с тем ведром кваса, — не удержался я, но мальчишка даже не обернулся, упираясь ладошками в стену для равновесия.

— Я тренируюсь, — проворчал он, спотыкаясь о половик. — Когда папа вернётся, я уже буду ходить в них не хуже его.

Пришлось присесть на старую табуретку, чтобы не расплакаться. Сорок лет назад я так же тыкался в этих самых сапогах по деревенскому дому, пока дед не сказал: «Или снимешь, или выпью весь твой компот». Ваня же упрямо шёл, как солдат на параде, хотя сапоги болтались на нём, как лодки.

— Знаешь, в этих сапогах твой отец первую зарплату получил, — сказал я, когда он остановился передохнуть. — Тридцать тысяч рублей и медаль «За трудовую доблесть».

Ваня вытер рукавом пот со лба и посмотрел на сапоги с новым уважением.

— Тогда я дойду до кухни и обратно. Для начала.

Пришлось одобрительно хмыкнуть. Взрослая жизнь — это ведь не про размер обуви. Это про то, как идешь на мороз за хлебом, потому что семье надо. Как молчишь, когда начальник кричит, чтобы дети не услышали. Как прячешь в ладони последнюю конфету, чтобы отдать её ребёнку.

Но всё начинается здесь — с мальчишки, который в чужой обуви делает первые шаги по скрипучему полу, веря, что так станет ближе к отцу. А потом упадёт, расцарапает коленку, и ты будешь дуть на ранку, понимая: пусть лучше эти сапоги стоят у порога ещё десять лет. Пусть подрастёт.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 + 20 =

Також цікаво:

З життя31 хвилина ago

Свекруха вирішила, що їй відомо більше

Свекруха вирішила, що знає краще Оксана здригнулася від різкого дзвінка телефону. На екрані – «Ганна Степанівна». Свекруха дзвонила вже третій...

З життя1 годину ago

Виявила другий телефон у чоловіка

Якось, прибираючи в кабінеті чоловіка, я знайшов його другий телефон. Стояло спекотне літо. Олена, моя дружина, як завжди, довго спала,...

З життя2 години ago

Теща, яка не йде!

**Щоденник** Сьогодні був той самий день, коли теща вирішила лишитися. — Ні, ні і ще раз ні! Ганно Михайлівно, та...

З життя3 години ago

Перехоплені розмови батьків

Ключ обернувся в замку, і Соломія, намагаючись не шуміти, прокралася у квартиру. У передпокої було темно, лише з кухні пробивалася...

З життя3 години ago

Спершу кава, потім ти

— Оля, уявь, щойно в мене була ідея! — Сашко влетів у кухню з очами, що горіли, як у фанатика....

З життя4 години ago

Секретарка з несподіванкою

**Секретарка зі сюрпризом** — Оленко, нагадай, де мій кава? — голос Богдана Петровича, її начальника, пролунав з роздратуванням. — На...

З життя4 години ago

Три серця в одній кімнаті

Одна кімната на трьох Ганна Миколаївна дивилася на документ про розселення з таким виразом обличчя, ніж тримала у руках вирок....

З життя5 години ago

Дочка вигнала матері з дачі

Оригінальна дочка вигнали із садиби Ганна Семенівна обережно тягнулася до стиглих яблук на гілці. Спина відгукнулася звичною болючістю, але вона...