Connect with us

З життя

«Почему заводить детей, если потом нет времени на них?» — я не собираюсь сидеть с внуками и жертвовать своей жизнью

Published

on

«Зачем рожали детей, если теперь им некогда ими заниматься?» — я не собираюсь быть привязанной к внукам, как к каторге.

Молчать больше нет сил. Притворяться, будто всё в порядке — устала. Будто я добрая, терпеливая бабулька, которой счастье — нянчить внуков да варить им манную кашку. Но хватит. Мне шестьдесят. Да, я пенсионерка, но разве это означает, что теперь моя жизнь должна вращаться вокруг чужих детей?

Говорю «чужих» неспроста. Внуки — не мои дети. Я уже прошла этот путь. Вырастила двоих сыновей — Дмитрия и Игоря. Вложила в них всё: здоровье, нервы, деньги. Нянчилась, когда болели, утешала, когда плакали, сидела у кровати с градусником. И даже мысли не было переложить их на кого-то — тянула сама. Потому что так правильно. Потому что это был мой выбор — родить, воспитать, отдать всё.

Теперь они взрослые. У каждого — семья, работа, свои заботы. И почему-то считают само собой разумеющимся, что я обязана быть на подхвате. Сидеть с детьми, пока они в салон или кино. Забирать из садика, потому что «устали». А я?

У меня тоже есть жизнь. Друзья, привычки, кружок по вязанию, поездки к сестре в Ростов. После пенсии я наконец занялась тем, о чём мечтала: записалась на йогу, пеку пироги с вишней и смотрю старые советские фильмы. Я живу. Хочу жить.

Но сыновья, особенно Дмитрий, будто этого не замечают. На днях он просто привёл ко мне Ванюшку и, даже не спросив, бросил:

— Мам, ты же дома. Посиди с ним пару часов.

А я собиралась к подруге Людмиле — не виделись полгода. Стояла с чашкой чая, смотрела, как сын натягивает куртку и несётся по «неотложным делам». Не извинился. Не спросил, могу ли я. Просто оставил ребёнка, как чемодан в камере хранения.

Я люблю внуков. Честно. Они смешные, пахнут ванилью и нежностью. Но я не обязана бросать всё ради них. Не обязана отменять планы. Не обязана быть круглосуточной няней.

Пока я раздумывала, чем накормить Ваню, позвонил Игорь. Обрадованно сообщил, что у них с Ольгой будет ребёнок. Я расплакалась, но внутри ёкнуло. Теперь меня будут разрывать на части? Расписание: пн-ср-пт — Ваня, вт-чт — новый малыш?

После звонка села на диван, задумалась. Неужели это моя участь? Пенсия — не конец, а новая глава. Разве я обязана становиться бесплатной прислугой, потому что детям так удобно?

Сказала Дмитрию: помогу сейчас, но впредь — только по договорённости. Я не обязанность. У меня своя жизнь. Он надулся, обозвал эгоисткой. Но разве эгоизм — хотеть дышать свободно?

Тридцать лет пахала без выходных. Растила детей, выплачивала ипотеку, экономила на пальто, чтобы купить им кроссовки. Не жалею. Но теперь хочу просыпаться не от криков, а от запаха свежего кофе. Хочу быть бабушкой, а не рабом.

Времена изменились. Мы, женщины, научились говорить «нет». Имеем право на отдых, на личное пространство. Готова помочь, но не работать вместо детей.

Если не справляешься — зачем рожал? Я растила самостоятельных людей, а не подмену себе.

Так что да, я — бабушка. Но в свои выходные. Когда сама решу. Без жертв.

И знаете что? Вины нет. Впервые за долгие годы я чувствую: это моя жизнь.

*— Татьяна Николаевна, г. Екатеринбург*

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три + 20 =

Також цікаво:

З життя37 хвилин ago

МЕНЕ НЕ ВИЗНАЧИМО!

— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...

З життя4 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя7 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя8 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя10 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...

З життя12 години ago

Дочка, яку я не виховував

“Що ти несеш, Соломіє?!” – Андрій кинув на стіл папір і вдарив кулаком по стільниці. – Яка ще експертиза? Ти...

З життя15 години ago

Не телефонуй після дев’ятої

Марія Петрівна вже натягла нічну сорочку і запліла косицю, коли загудів телефон. Різкі гудки розбили тишу квартири, змусивши жінку здригнутися....

З життя18 години ago

Подарунок, що зламав усе

— Христино! Христинко, де ти блукаєш?! — голос Богдана Володимировича лунав з вітальні немов дзвін кріпчаючого вітру. — Іди швидше!...