Connect with us

З життя

Мне тридцать: жизнь под контролем мамы, и я не могу сбежать

Published

on

30 лет. Возраст, когда у других уже дети, квартиры в ипотеку, а у меня — ни свободы, ни права на собственное мнение. Всё решает мама. И я молча соглашаюсь. Сама виновата — не научилась говорить «нет».

Отца не знала — он исчез ещё до моего рождения. Мама о нём не говорила ни слова, будто его и не существовало. В детстве я постоянно болела: ангины, свинка, краснуха, скарлатина. В садик не ходила — мама сидела со мной дома. Жили мы у бабушки с дедушкой, они нас содержали. Мама по образованию — учительница музыки, но работала мало, только когда я подросла.

Я была её смыслом. Она жила мной, оберегала от всего. Упадёшь — значит, гулять нельзя. Заболеешь — ни грамма холодного. Любая мелочь превращалась в трагедию. Со временем я перестала сопротивляться.

Окончила музыкалку, поступила в пед, стала учительницей фортепиано — как мама. Друзей у меня не было. Мама запрещала общаться с «неподходящими». Зато мы ходили в театры, на концерты, читали книги. Жизнь напоминала старинный роман — без балов и кавалеров.

В институте мало что изменилось. Дедушка помог устроиться в музыкальную школу. Работа нравилась, мама была довольна — вокруг одни приличные люди, никаких сомнительных знакомств. Подруги появлялись редко. Пару раз пыталась сблизиться с девушками, но мама находила причины запретить.

Пять лет назад я встретила его — нового преподавателя гитары. Добрый, умный, с тёплой улыбкой. Настоящий князь из романа. Сходили на свидание. Была счастлива… но ненадолго.

В первый вечер мама звонила каждые пять минут, довела меня до слёз, парень сбежал. Второй раз я выключила телефон. Вернулась — у подъезда скорая. Мама обзвонила все больницы, даже коллег. Её увезли с давлением. Третьего свидания не случилось. Впервые в жизни я разозлилась. Ушла к подруге. Она сказала: «Останься. Иначе сгинешь».

Я не брала трубку, писала, что всё в порядке. Мама приходила в школу, устраивала сцены, снова попадала в больницу. Я сдалась — вернулась. С чувством вины, которое теперь сидит во мне, как ржавый гвоздь. Подруга уговаривала не ехать. Не послушала. И с тех пор всё застыло.

Сейчас мне тридцать. Мы с мамой ходим в театр, ездим в санатории, ужинаем вдвоём по выходным. Нет ни любви, ни друзей, ни своей жизни. Любая попытка вырваться вызывает ужас. Я боюсь. Боюсь, что мама не переживёт. Что её смерть будет на моей совести.

Хочу жить. Но не могу. Не умею быть жестокой. Не умею выбирать себя. А ещё боюсь повторить её судьбу — одинокую, несвободную, разбитую. Иногда кажется, что выхода нет…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять + чотири =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя3 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя5 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя6 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя9 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя12 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя13 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя15 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....