Connect with us

З життя

ЗАГАДКИ БАБУШКИ: СВОЯ, ЧУЖАЯ И РОДНАЯ

Published

on

2 сентября

День выдался тёплым, почти летним. Сижу на кухне, пью чай с малиновым вареньем и вспоминаю один случай.

— Бабуля, а ты можешь быть бабушкой для кого-то ещё? — спросила как-то моя внучка Катюша, задумчиво ковыряя ложкой в тарелке с гречневой кашей.

— О чём это ты, золотце? — удивилась я.

— Понимаешь, у всех во дворе есть бабушки. У Данилки — две, у Алёнки — целых три. А у Витьки… у Витьки вообще ни одной. И мне его так жалко.

— Хочешь, чтобы я стала и его бабушкой? — улыбнулась я.

— Ну, бабуль, ты даёшь! Не отдать же тебя — а поделиться. Чтобы ты ему тоже оладушки пекла и шарфик связала.

Вспомнилось мне тут… Была у Витьки бабушка Таня. Мы с ней с детства дружили — в одном дворе выросли, в школу вместе ходили. Не разлей вода. Только… погибла она. В той аварии. Как раз когда Витька родился.

— Бабуля, ты чего? — испугалась Катюша, увидев слёзы на моих щеках.

— Тяжело, родная. Поехали они с дедом за молодой мамой из роддома. Утром. А навстречу — фура. Шофёр заснул за рулём… Всё. В одно мгновение. Ох, как же больно…

Катюша обняла меня.

— Не плачь, бабуля. Я Витьку всё равно буду звать к нам. Он твои оладьи обожает. И варежки ему свяжи к зиме, ладно?

— Свяжу, конечно. Только, Катенька, не рассказывай ему ничего. Раз мама не сказала — значит, так надо. Ты ведь умеешь молчать?

— Умею, бабуля. Честно-честно.

— Молодец. А теперь беги гулять — обед скоро.

Выскочила она во двор, а я гляжу в окно. Ребятишки у подъезда спорят, кто дальше камешек кинет. Витька проигрывает — видно по лицу, хмурится.

Вдруг крик:

— Ребята! В старый дом на Пушкинской заехали!

— Кто последний — тот кочерыжка!

Смех, топот. Несутся к покосившемуся дому, что пустовал уже два года. Стоит грузовик, мужики мебель таскают. Подбежали детишки, засыпали вопросами.

Один дядька в замызганной кепке вытер пот со лба:

— Мальцы, где тут воды напиться?

— Я из дома принесу!

— Можно у колонки!

— Покажете?

— А кого вы привезли?

— Бабушку одну. Осторожнее с ней, ладно? Одинокая она. Всё.

На следующий день Витька пропал. Оказалось, залез на яблоню возле того дома и сидел, наблюдал.

Вдруг снизу голос:

— Мальчик, помоги, голубчик. Ключи потеряла. Залезешь в форточку, дверь откроешь?

Спустился Витька — перед ним маленькая старушка с добрыми глазами.

— А вареники с чем любишь, Витенька?

— С вишней! И с творогом!

— Запомню. Через недельку зови друзей — напеку.

Полез он в форточку, дверь открыл. Рубашку порвал — расстроился. Мать же отругает. Но бабушка Нина — так её звали — пришила. Так аккуратно, что и не видно.

С тех пор у Витьки появилась бабушка. Чужая, но родная. Варежки вязала, сказки читала, чаем с пряниками угощала.

А однажды слегла она. Мы с Витькой кашу варили, картошку чистили. Даже печку растопили, когда холода наступили. Взрослые помогали, но больше всех о ней заботился Витька.

Ведь это его бабушка.

Теперь у него, как у всех, она есть. Своя. Пусть не по крови. Но самая настоящая.

*Вывод: родство — не в генах, а в сердце.*

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + сімнадцять =

Також цікаво:

З життя36 хвилин ago

Зять отримав більше, ніж син

— Як це можна розуміти? — Богдан тряс заповітом перед обличчям нотаріуса. — Хатина зятю, дача зятю, авто зятю! А...

З життя4 години ago

Коштовний подарунок за ціну втрати кохання

Олена натрапила у кишені халата на маленьку оксамитову коробочку й міцно стиснула її в долоні. Серце билося так, ніби хотіло...

З життя5 години ago

Нагодувала, прихистила, зрадила

Дощ стукав по даху старенької дачі, коли Марія Іванівна почула несміливе постукування у двері. Вона поклала в’язання, прислухалась. Стук повторився...

З життя7 години ago

Вибір, що змінив усе

Олеся Іванівна стояла на порозі власної хати, стиснувши в руках дві валізи, і ніяк не могла повірити в те, що...

З життя9 години ago

Гості на вихідних: незабутні миті

Колишні часи, ще за молодої України, до нас на вихідні нагрянули сва́ти… «Мамо, ти зовсім з глузду з’їхала?! Які сва́ти?!»...

З життя12 години ago

Три дні мовчання телефонів

Три дні без дзвінка Олена Миколаївна вчетверте за ранок підійшла до телефону, зняла слухавку, прислухалася до гудка й поклала назад....

З життя15 години ago

Вона обрала любов

Она сказала «так» Марія Іванівна стояла біля вікна, дивилась, як сусідка розвішує білизну на балконі навпроти. Ранкове світло м’яко падало...

З життя15 години ago

Я не твоя рідня, ось і вся правда

— Чого ти лізеш не у своє діло? — вигукнула Олеся, розмахучи руками. — Це моя донька, не твоя! —...