Connect with us

З життя

Неожиданный визит свыше

Published

on

Это случилось в феврале, когда зима особенно злится, растягивая ночи, будто испытывая людей на прочность. Муж уехал на ночную работу, а я с маленьким Васей осталась в нашей съёмной квартирке на окраине Нижнего Новгорода. Как всегда, пыталась уложить его спать — безуспешно. Малыш капризничал, и в конце концов я махнула рукой, разрешив ему ещё немного поиграть, а сама отправилась на кухню — заварить чай.

Не успела я подойти к шкафу, как из комнаты донёсся резкий, хриплый кашель. Сердце упало. Я бросилась обратно — Вася стоял посреди комнаты, заливаясь слезами, задыхаясь между рыданиями.

— Где болит? Сынок, что случилось? — я опустилась перед ним на колени, тряся его за плечи, осматривая со всех сторон.

Он только плакал, кашлял, и мне стало ясно — что-то застряло в горле. Пыталась разжать его рот, но он сжимал челюсти всё крепче, а в глазах стоял животный страх.

Мне было всего двадцать. Девчонка, которая ещё вчера не знала, как правильно варить рассольник. А сейчас на руках умирал её ребёнок. Он уже синел, хватая воздух. Я кинулась к телефону. Пальцы дрожали, будто в лихорадке, когда я набирала «03». Тишина. Ни гудков, ни голоса оператора — только мёртвая тишина. Пробовала снова, сбрасывала, набирала заново — телефон молчал.

Мобильников у нас не было. Мы только поженились, ютились в этой крохотной квартирке, считали каждую копейку. Я прижала Васю к груди и зарыдала, забыв обо всём. В голове звенело одно: «Господи, помоги!» Я не умела молиться, не знала слов. Но в тот момент говорила с Богом, как с отцом. Умоляла.

И вдруг — стук в дверь.

Я бросилась открывать, хотя знала: муж не мог вернуться так рано. На пороге стоял незнакомый мужчина лет сорока. Высокий, усталый, с добрыми, но уставшими глазами.

— Добрый… — начал он, но, увидев моё лицо, резко изменился. — Что случилось?

Не знаю почему, но я выпалила всё. Без пауз. Он слушал минуту, потом молча отстранил меня и вошёл внутрь.

Я шла за ним, будто в тумане. Он присел перед Васей, что-то тихо сказал — и, как по волшебству, сын успокоился. Через мгновение мужчина повернулся и раскрыл ладонь: на ней лежала крошечная стеклянная бусинка.

— Вот что мешало дышать, — сказал он спокойно. — Проглотил, но застряло неглубоко. Повезло, что я рядом был.

Тут я вспомнила: да, пару дней назад порвались старые бусы. Собрала все, но одну, самую маленькую, не заметила.

Его звали Игорь Сергеевич. Он оказался педиатром. Ехал домой после смены, и прямо у нашего дома его «Жигули» вдруг заглохли. Решил попросить телефон — домофона не было, постучал в первую попавшуюся дверь. В нашу.

Как выяснилось позже, телефон не работал во всём подъезде — авария на линии. Но когда Игорь Сергеевич, после чашки чая (я всё-таки уговорила его передохнуть), вышел во двор… машина завелась с пол-оборота. Как ни в чём не бывало.

С тех пор я часто думаю: случайность ли это? Или знак?

Теперь я хожу в церковь. Ставлю свечку за здравие раба Божьего Игоря. И, глядя на школьные фотографии уже подросшего Васи, понимаю: Бог слышит. Даже когда мы не знаем правильных слов.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 5 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя3 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя6 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя9 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя10 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя12 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя14 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя17 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...