Connect with us

З життя

Свекровь как новая страница жизни — без тревог

Published

on

10 октября 2023

Сегодня случилось то, чего я никак не ожидал.

— Игорь, не забудь к субботе взять «Прагу» и мандаринов, — бросила мне через плечо Наталья, перебирая банки в холодильнике.

— А что за повод? — удивился я, откладывая в сторону пачку «Явы».

— Ты что, опять забыл? Мама с Сергеем Петровичем приезжают! Теперь они будут жить в нашем районе, — твёрдо заявила жена.

— Как это «в нашем районе»? У нас же «хрущёвка» на троих! — я даже привстал со стула.

— Ну не в нашей же квартире, — засмеялась Наталья. — Просто мама вышла на пенсию, вышла замуж и хочет быть ближе к нам. Чтобы помогать с Глебом.

Я кивнул, но внутри скреблось странное чувство. Моя тёща, Людмила Ивановна, всегда внушала мне тихий ужас. Не женщина — бронепоезд. Строгая, с безупречной причёской и голосом, рубящим фразы, как начальник депо. Всю жизнь она руководила отделом на вокзале, и если верить её историям, подчинённые дрожали при одном её взгляде. Каждый раз, слушая её рассказы о трудовых подвигах, я мысленно благодарил судьбу, что не работаю под её началом.

И вот теперь — она здесь. Неужели вся её нерастраченная энергия обрушится на нашу семью? Начнёт учить, как воспитывать Глеба, как жить?..

Наталья же светилась от счастья. «Мама возьмёт Глеба из школы, поможет с уроками», — говорила она. Но я чувствовал: спокойным вечерам конец.

И вот суббота. Звонок в дверь.

— Игорек, они приехали! — Наталья бросилась открывать.

Я замер. На пороге стояли двое. Рядом с дородным улыбчивым мужчиной — невысокая женщина с мягкими чертами лица и короткой стрижкой. Это… не та Людмила Ивановна!

— Родные, как же я соскучилась! — раздался тёплый голос, и я не узнал интонаций.

Я переглянулся с Натальей. Мужчина тем временем хлопнул меня по плечу:

— Здорово, зять! Я Сергей Петрович. Давай знакомиться! — И с ходу потащил в кухню увесистый рюкзак.

Людмила обняла дочь, потом внука, а потом и мне достались объятия. Я стоял, как ошалелый.

А на кухне Сергей Петрович уже раскладывал банки с огурцами, копчёного леща и, конечно, бутыль домашней настойки. Заметив мой взгляд, рассмеялся:

— Ну а как иначе? Теперь мы семья. Хочешь, расскажу, как твою Людмилу покорил?

Оказалось, он был машинистом. Как-то раз на депо нагрянула проверка — и среди начальства была она. Ледяная, как январь. Он не струсил, сказал всё прямо. Она пыталась давить — не вышло. А когда он с усмешкой назвал её «прекрасной незнакомкой», она впервые за двадцать лет зарделась.

Так и началось. Потом кафе, потом рыбалка, потом поездка в деревню. Сергей разбудил в ней не только женщину, но и ту самую бабушку, о которой я и не подозревал. Теперь они вместе забирают Глеба из школы, варят варенье, а Людмила даже научилась жарить шашлык.

— Приезжайте к нам в Калугу на выходные, — сказала она вчера. — Всё работа да работа… А когда жить-то?

Когда мой друг Слава узнал про эту метаморфозу, только ахнул:

— Тебе ж повезло! У меня тёща — как танк на ладанном ходу, а у тебя — прямо праздник!

И я с ним согласен. Теперь я смотрю на Людмилу Ивановну иначе. Потому что даже самый крепкий лёд — всего лишь недотаявшая вода. **Главное — найти своё солнце.**

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять + 4 =

Також цікаво:

З життя24 хвилини ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя4 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя5 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя7 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя9 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя12 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя14 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя14 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...