Connect with us

З життя

Когда семейные узы проверяются на прочность: история о неделимом наследстве

Published

on

Когда родня стырит ключи: история про дачу, которая не для всех

Игорь зашёл в комнату, где супруга Марина досматривала очередную серию мелодрамы, и невесело сообщил:

— Звонил Артём. Сказал, что они с Алиной хотят в субботу заглянуть. Поговорить.

— Отлично! Я всегда рада визитам, — улыбнулась Марина, хотя в голосе уже закралось подозрение.

— Только вот разговор будет… особенный, — Игорь потёр переносицу. — Без жён. Только мы вдвоём.

— И о чём это? — у Марины сразу испортилось настроение.

Игорь вздохнул, опустил взгляд… и тут до него дошло: наследство.

Пару месяцев назад они с Мариной официально вступили в права. Тётя Галина, старшая сестра их мамы, детей не имела и прожила жизнь стойкой одиночкой. Когда здоровье сдало, она позвала племянников. Но помогала только их семья — возили по врачам, таскали сумки, нанимали сиделку. Остальные родственники ограничивались открытками на Новый год.

Неудивительно, что тётя оставила им всё: трёшку в центре и дачку под Звенигородом.

Суббота. Артём и Алина явились без опозданий. Без улыбок. Уселись и сразу в бой:

— Ладно, квартира ваша. Но дача — это уже жадность, — начал Артём.

— Мы же за ней ухаживали! — встряла Алина. — Траву косили, яблони белили. Мы там каждое лето с детьми жили!

— А тётю хоть раз вывозили? — спросила Марина. — Она же умоляла свозить её на природу, подышать…

— У нас свои дела! Работа, дети… — завелась Алина.

— Вот потому тётя и решила всё сама, — тихо сказал Игорь.

— Да вы её просто обработали! — взорвался Артём. — Мужик бы с роднёй поделился!

— А ты мужик, если за развалюху дерёшься? — парировал Игорь.

Гости ушли, хлопнув дверью. Но утром раздался звонок:

— Ты что, замки поменял?! — орал Артём. — Мы с Димкой приехали — не попасть!

— Поменял. Потому что без предупреждения. Приезжайте в субботу — разберёмся. Заберёте своё, — Игорь бросил трубку.

— Как ты угадала? — обернулся он к жене.

— Ты своих родственников не знаешь? Оставили бы старые замки — унесли бы даже плитку в ванной.

Через месяц они продали и дачу, и свою квартиру. Купили просторную «двушку» в Сочи — двор тихий, школа рядом. Игорь устроился в порт, Марина — в школу.

А их дочь Аня осталась в тётиной квартире — училась в МГУ.

Казалось бы, живи да радуйся. Но с весны посыпались звонки:

— Дачи у нас нет, — орала Алина. — Так что в июле приедем к вам! Всей гурьбой, с племянницей!

— Бронируйте гостиницу, — спокойно сказал Игорь. — Мы тут живём, а не санаторий устраиваем.

— А твои свёкры у тебя в сентябре гостили! — завопила она.

— Потому что это родители жены. Наши бы тоже приехали, будь живы. А для вашего табора места нет.

— Эгоисты! — выдохнула Алина. — Помни, братец, вдруг помощь понадобится. А родни — нет!

— За этот год столько «родни» объявилось — будто после дождя опята. И все почему-то с мая по сентябрь. Так что не переживай, родственников у нас — выше крыши, — усмехнулся Игорь.

И положил трубку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 1 =

Також цікаво:

З життя44 хвилини ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя2 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя4 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...

З життя6 години ago

Дочка, яку я не виховував

“Що ти несеш, Соломіє?!” – Андрій кинув на стіл папір і вдарив кулаком по стільниці. – Яка ще експертиза? Ти...

З життя9 години ago

Не телефонуй після дев’ятої

Марія Петрівна вже натягла нічну сорочку і запліла косицю, коли загудів телефон. Різкі гудки розбили тишу квартири, змусивши жінку здригнутися....

З життя12 години ago

Подарунок, що зламав усе

— Христино! Христинко, де ти блукаєш?! — голос Богдана Володимировича лунав з вітальні немов дзвін кріпчаючого вітру. — Іди швидше!...

З життя12 години ago

Запізніле прощення

Пізно пробачати — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ані разу більше! — Галина Миколаївна з силою вдарила слухавкою об апарат....

З життя15 години ago

Весілля без нареченого

Стояла перед дзеркалом у святій білизні, а вірити в це все було важко. Сукня лежала достеменно – матуся три тижні...