Connect with us

З життя

Загадка под диваном

Published

on

**Дневник. Записка о прошлом**

Осень. Ветер гоняет жёлтые листья за окном, а я сижу на кухне, размышляя о жизни. Вдруг врывается моя дочь Марина — сияет, словно солнце в мае. «Мам, поздравь! Мы с Денисом подали заявление! Через месяц свадьба!» Я обомлела. «Дочка, ты шутишь? Почему так внезапно?»

Марина, смеясь, рассказала, как они шли мимо загса, а Денис вдруг схватил её за руку: «Паспорт с собой? Пошли!» Сердце ёкнуло — радость, тревога, всё смешалось. «Завтра он придёт с матерью свататься», — пробормотала я, глядя, как дочь кружится по кухне.

Утро началось с хлопот: пирог с вишней в духовку, скатерть на стол, сама принарядилась. Денис мне нравился — парень серьёзный, на семь лет старше Марины, уже два года как открыл автосервис. Вырос без отца, но трудолюбивый, крепко стоял на ногах. Однако мысли невольно унесли меня в прошлое…

Двадцать лет назад я, Надежда, встретила Сергея на танцах в ДК. Он тогда был душой компании — бойкий, с хитрым прищуром. Мы гуляли до рассвета, катались на лодке по Неве, а он шептал мне на ухо стихи. Когда я узнала, что беременна, мать встретила новость с руганью, но встала на мою сторону. Сергей поначалу не противился: «Будем семьёй», — говорил.

Перед родами он уехал на заработки в Питер. Присылал деньги — суммы, которые казались мне целым состоянием. А потом… пропал. В роддоме меня встречали только мать и свекровь. Их тяжёлые взгляды говорили больше слов. «Работа задержала», — буркнула свекровь, но я уже чувствовала подвох.

Жили мы у неё — так хотел Сергей. И вот однажды, выметая пыль из-под дивана, я нашла письмо. Его почерк. «Мама, не знаю, как сказать Надьке, но связался с другой. Ей всего семнадцать, а её братцы поставили ультиматум: или женись, или… Выбрал первое. Пусть Надя подаёт на развод. За Маринкой не пропаду — буду помогать». Слёзы душили меня.

Как пережила? Благодаря матери и свекрови. Та, хоть и была в слезах, твердила: «Ты мне как родная, а внучка — свет в окошке». Квартиру после её смерти оставили Маринке — так свекровь завещала. А Сергея я больше не видела… пока он не объявился у подъезда лет через десять, похудевший, с потухшим взглядом. «Денег принёс… — буркнул. — Жизнь, знаешь ли, не мед…» Я даже не дала ему договорить.

Очнулась от воспоминаний ароматом пирога. За окном — Денис, бережно высаживающий из машины Марину, а затем свою мать. «Хороший парень», — подумала я.

«Мам, это Тамара Ивановна, мама Дениса», — представила Марина.

«Просто Тамара», — улыбнулась та, пожимая мне руку.

За чаем мы разговорились, будто знали друг друга сто лет. Смеялись, вспоминали молодость. И когда благословляли Марину с Денисом, я поймала себя на мысли: жизнь — как осенний лист. Крутится, падает, но земля-то под ногами остаётся. Главное — не дать ветру унести то, что дорого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 − сім =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Не втрачай своє щастя заради змін, — викрикувала мати

Мамо, я більше не можу так жити, — Оксана стояла біля вікна, дивлячись на сіре небо, затягнуте важкими хмарами. —...

З життя2 години ago

Коли буденність розриває стосунки: зважитися на зміни чи залишитися?

— Ти зовсім звичайнішала. Погладшала. Не хочу шукати іншу, й у мене нікого нема на стороні, клянусь. — Але й...

З життя3 години ago

— Просто обслуговуй, – сказав чоловік. Але моя відповідь залишила його в шоці.

— Просто роби своє, — голос Дмитра звучав звичайно. Навіть не підвів очі від телефона. — Твоя справа — створювати...

З життя6 години ago

Поверни сина, інакше тебе не заздрю!

Соломія сиділа на кухні у своїй новій хрущовці, розглядаючи старі фото. Сім років шлюбу вмістилися в один невеличкий альбом. Вона...

З життя10 години ago

Сорок років: роздуми за столом із фотографіями

Оксана Борисівна сиділа за кухонним столом, перебираючи фотографії у своєму телефоні. Сорок років — кругла дата. Вона хотіла влаштувати справжнє...

З життя11 години ago

Тайна шматка тканини

**НОСОВИЙ ХУСТОЧКА.** — Знову Тарас хропить! — з досадою подумала Оксана. Відкинула важку руку чоловіка, на якій ще хвилину тому...

З життя13 години ago

Краса, що зводить з розуму: жінка і її квітучий дім.

Жінка мешкала у гарному будиночку. Поруч, на клумбі, розквітали гортензії та петунії. Фіолетове розмаїття кольорів просто запаморочувало. Вона зігнула ноги...

З життя15 години ago

Помста для невірного чоловіка

Той вечір розділив життя Олесі на “до і після”. — Розумієш, Олесю, я зустрів іншу. Ми з нею ідеально підійшли...