Connect with us

З життя

Свекровь научила молодую маму: идеальная чистота не главное

Published

on

Слишком чисто для молодой мамы: урок от свекрови

Ольга Ивановна вошла в дом невестки без предупреждения. Наташа встретила её с малышкой на руках, пытаясь успокоить плачущую кроху.
— Не спится? — холодно спросила свекровь.
— Нет, — прошептала Наташа, едва сдерживая зевок.
— А сама когда последний раз отдыхала? — прищурилась Ольга Ивановна.
— Не помню… Только на руках засыпает, — слабо ответила молодая мать.
— Дай мне Верочку, я её покатаю на машине, уснёт быстро. Через пару часов вернёмся. А ты — спи. Хотя бы час.

Наташа колебалась, но усталость взяла верх. Отдала дочь, проводила их взглядом до машины и… вместо того чтобы лечь, бросилась наводить порядок. Собирала разбросанные игрушки, мыла гору посуды, закидывала вещи в стирку, отдраивала плиту и пол. Даже курник испекла — как же без угощения для свекра и свекрови?

Ольга Ивановна не была злой — просто суровой. Её тихий голос звучал как приказ, даже “спасибо” от неё воспринималось как указание. Невысокая, худощавая, с пронзительным взглядом, она заставляла Наташу расправлять плечи и следить за каждым словом.

Наташа вышла замуж в двадцать за своего школьного друга Сергея. Родители купили молодым участок, построили дом — в день свадьбы торжественно вручили ключи:
— Живите в любви и достатке.

Семья была крепкая, но с самой свадьбы Наташа чувствовала незримое давление. После рождения Вероники всё стало тяжелее. Девочка плохо спала, молока не хватало — Наташа худела на глазах, едва успевая сделать хоть что-то по дому. Мама и свекровь предлагали помощь, но она гордо отказывалась: “Я сама должна справляться”.

Стыдилась показать усталость. Перед визитами родни наводила идеальный порядок — даже в шкафах. А тут — неожиданный приезд. Дом в хаосе, посуда не мыта, пол грязный. Сама Наташа — бледная, с тёмными кругами под глазами. Ольга Ивановна окинула всё взглядом, но промолчала. Только сказала:
— Заехали с магазина, привезли вам молока, хлеба, да кое-что из солений.

И вдруг предложила:
— Дай Веру с нами. Покатаем, усыпим. А ты — ложись отдыхать. Никакой уборки, поняла?

Наташа кивнула. Но едва дверь закрылась, схватила тряпку: “Нельзя же в таком бардаке гостей принимать!”

Когда свекры вернулись, дом сиял. В кухне пахло свежей выпечкой, полы блестели, даже воздух казался чище.

Ольга Ивановна вошла с внучкой на руках, вдохнула аромат пирога, оглядела безупречный порядок — и лицо её потемнело.
— Мы не останемся, — резко сказала она, передавая Веру.
— Но… почему? — растерялась Наташа.

— Мы забирали ребёнка, чтобы ты отдохнула, а не полы мыла! — голос свекрови дрогнул. — Научись принимать помощь. Иначе сломаешься. Мы — твоя семья, а не надсмотрщики.

Развернулась и ушла. А Наташа осталась стоять с комом в городе. Обидно. Стыдно. Потому что каждая её слово било в точку. И этот урок она запомнит надолго.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − 11 =

Також цікаво:

З життя30 хвилин ago

Відгукнулась на пропозицію

**Щоденниковий запис** Марія Степанівна стояла біля вікна, спостерігаючи, як сусідка розвішує білизну на балконі навпроти. Ранкове світло м’яко лягало на...

З життя2 години ago

Знайшла себе серед незнайомців

Олена стояла біля вікна й дивилась, як її донька Соломія завантажує останні коробки в авто. Дівчина метушилася, переставляла сумки, щось...

З життя5 години ago

Кохання без обіймів

**Любовь без права на близькість** Квітневий дощ стукав у вікно, коли Олена Миколаївна підвелася зі свого кабінетного крісла. Білий халат...

З життя5 години ago

Три доби в очікуванні дзвінка

Три дні без дзвінка Валентина Миколаївна вчетверте за ранок підійшла до телефону, зняла слухавку, прислухалася до гудка і поклала його...

З життя9 години ago

Непізнаний, але найближчий

**Чужий, але найближчий** — Галю Миколаївно, та ви що?! Так не можна! — голос Григорія Васильовича тремтів від обурення. —...

З життя11 години ago

Кохання на фоні ненависті

Кохання через ненависть Ганна Петрівна стояла біля вікна й дивилась, як її сусідка Оксана розвішує білизну у дворі. Кожен рух...

З життя15 години ago

Жінка без ідентичності

Давно це було, а досі згадується, як наче вчора… У передпокої Оксана підійшла до дзеркала, поправила коси, знову оглянула себе....

З життя16 години ago

Судові баталії з рідним сином і вигнання з дому

Оля прокинулася від гуркоту. Знову. Щось летіло, вдарялось, розбивалось. Годинник показував шосту ранку. Неділя, бісова. Єдиний день, коли можна було...