Connect with us

З життя

Веселье в огнях

Published

on

В доме витал дух надвигающейся катастрофы. Варя почувствовала его, ещё не зайдя в квартиру. В подъезде стоял едкий запах гари, а ступени были залиты мыльной водой, будто после ливня. Переступив порог, Варя швырнула на полку охапку цветов, принесённых с работы, скинула неудобные туфли и натянула потрёпанные тапки. Хотя резиновые сапоги подошли бы лучше — в прихожей воды было больше, чем на лестнице. Из глубины квартиры доносился приглушённый крик кота, а где-то в комнатах что-то шипело, гудело и подозрительно потрескивало.

— Сеня, что за безобразие?! — крикнула Варя, чувствуя, как внутри закипает тревога.

Через мгновение в дверном проёме возник муж. В одних семейных трусах, босой, с лицом, испачканным сажей, в царапинах и с внушительным фингалом под глазом. На голове красовалось полотенце, завязанное наподобие косынки, будто он только что вернулся с баньки.

— Варенька, ты уже дома? — пробормотал Сеня, нервно теребя край полотенца. — Я думал, у тебя корпоратив, ты же начальница, до ночи будешь тосты поднимать…

Варя тяжело вздохнула, опустилась на старый сундук у входа и, сдерживая раздражение, потребовала:

— Говори, Сеня. Что ты на этот раз устроил?

— Ну, Варенька, родная, — заикаясь, начал он, — ты только не кипятись, ладно?

— Кипятилась я, когда в лихие девяностые нашу лавочку бандиты громили, — отрезала Варя. — Переживала, когда в дефолт все сбережения сгорели. Психовала, когда кризис чуть не разорил. После этого мне всё равно, хоть потоп. Выкладывай, что тут натворил?

— Короче… — Сеня замялся, потирая фингал. — Я хотел тебе праздник устроить. Сюрприз, понимаешь? Решил прибраться, постирать, ужин приготовить. Взял отгул, загрузил стиралку, сбегал на рынок… Ну, сначала на рынок, купил мясо, а оно потекло.

— Мясо? — уточнила Варя, прищурившись.

— Нет, стиралка! — выпалил Сеня. — Но не сразу. Я мясо в духовку сунул, начал уборку, и тут кот…

— Он жив? — Варя приподняла бровь.

— Конечно! — обиженно буркнул Сеня. — Только мокрый. Понимаешь, когда я стиралку запускал, его там не было, клянусь! А потом он… как-то оказался внутри.

— Как?! — Варя наклонилась вперёд. — Как кот мог залезть в закрытую машинку?!

— Не знаю, — Сеня развёл руками. — Наверное, телепортировался. Они ведь хитрые, эти котики.

Варя зажмурилась, глубоко вдохнула и холодно произнесла:

— Продолжай, Сеня. Только сначала покажи кота. Хочу удостовериться, что он цел.

— Э-э, ласточка, — замялся Сеня, — к нему идти надо. Он… там…

— Надеюсь, лапы у него на месте? — Варя посмотрела на исцарапанное лицо мужа.

— О, да! — мрачно подтвердил Сеня, потирая щёку. — Только временно… обездвижены. Для его же блага.

— Ладно, потом разберёмся, — махнула рукой Варя. — Что дальше?

— Ну, пока кот… э-э, стирался, я учуял гарь. Кинулся на кухню, открыл духовку — а там мясо полыхает! Пальцы обжёг, плеснул масла, а оно как вспыхнет! Волосы затлели, дым повалил, я тушить, а тут кот орёт. Побежал к стиралке, гляжу — его глаза в окошке, как у зэка. Машину вырубил, хотел открыть, а она заблокировалась. Кот орёт, плита горит, лицо болит, волосы дымятся… Я схватил лом, ну, и стиралка потекла. Кот вырвался, носился по квартире, орал, три вазы разбил, обои ободрал, шторы снял, шампанское разлил, что я для тебя припас. Соседи снизу по батарее колотили, орали, что кастрировать будут. Не знаю, кота или меня. Но в целом всё под контролем, Варя, не паникуй!

Варя вытерла слёзы — то ли от смеха, то ли от ужаса — и, оттолкнув мужа, шагнула в квартиру. Разгром был грандиозным. Пол залит водой, на кухне дымилась сгоревшая сковородка, обои висели клочьями, а воздух пропитался запахом палёного мяса и кошачьей ярости. Кот, распластанный на батарее, был привязан за все четыре лапы, а морда замотана старым шарфом. Но живой, что уже было чудом.

— Варенька, он не хотел на батарее сидеть, — поспешил оправдаться Сеня. — Боялся, что до твоего прихода не высохнет. Отжать не вышло — дёргался. Пришлось привязать, а морду замотал, чтоб не орал. Соседи уже грозились милицией, пожарными и какой-то бабкой-знахаркой, чтоб нас заколдовала.

Варя молча отвязала кота, вытерла полотенцем, сорванным с головы Сени, и освободила ему морду. Кот, вырвавшись, злобно фыркнул и юркнул под диван.

— Ты, Сеня, конечно, мастер на все руки, — устало сказала Варя. — Кот чуть не задохнулся. Хотя после стирки ему, похоже, уже ничего не страшно. Как и мне.

Она плюхнулась на диван, прижав к себе кота, и посмотрела на мужа.

— Ну?

— В смысле? — Сеня растерянно заморгал. — Мне сразу на вилы лезть или дашь ещё помучиться?

— Поздравляй, дурачок, — вздохнула Варя. — Сегодня же Восьмое марта.

Сеня просиял, рванул в соседнюю комнату и вернулся, пряча что-то за спиной. Опустился перед Варей на колени, сияя, несмотря на фингал и сажу.

— Варенька, моя звёздочка, — торжественно начал он. — Мы с тобой тридцать лет вместе, и каждый день ты удивляешь меня. Ты самая красивая, мудрая, терпеливая, сильная и любящая женщина, мать и бабушка. Поздравляю с Женским днём и желаю оставаться такой же прекрасной. Вот.

Он протянул маленьОна взяла кольцо, надела его на палец и, глядя на перепачканного, но такого родного Сеню, прошептала: “Спасибо, дурачок, но в следующий раз просто купи тортик и позови соседей — хватит с нас огненных сюрпризов”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 4 =

Також цікаво:

З життя9 хвилин ago

Запрошення, що розбурхало мовчання: історія забутого листа

Тінь забутого листа: як одна запрошення розірвала двадцять років мовчання Віра пропрацювала на пошті понад тридцять років. За ці роки...

З життя12 хвилин ago

Ціна гордості: як двадцять років мовчання розтанули в одному обіймі

Оля працювала на пошті ще з тих часів, коли марки змочували язиком, а листи пахли квітами. Люді змінювались, технології йшли...

З життя1 годину ago

Забутий лист: як запрошення зруйнувало двадцятилітнє мовчання

Тінь забутого листа: як один запрошення розірвав двадцять років мовчання Віра працювала на пошті понад тридцять років. За цей час...

З життя1 годину ago

Ціна мого імені: правда, яку приховували двадцять років

Ціна мого імені: істина, яку ховали від мене двадцять років Усе життя я носила прізвище матері — Шевченко. З батьком...

З життя2 години ago

Ціна мого імені: таємниця, приховувана двадцять років

Щоденник. Вартість мого прізвища: правда, яку від мене ховали двадцять років Я завжди носила мамине прізвище — Шевченко. З батьком...

З життя3 години ago

Коли правда увірвалась: зустріч, що змінила все

Коли правда приходить без стуку: історія однієї зустрічі, що змінила все Оксана сиділа у вітальні, втупившись у телевізор, де нескінченно...

З життя4 години ago

Поворот долі: як випадок під бризками калюжі змінив усе

Одного разу доля прийшла… у вигляді бризок із калюжі На кухні, за чашкою ароматної м’яти та шматком медового торта, Катруся...

З життя5 години ago

Когда кошки меняют судьбу

Сердце, полное кошек: сон, который не уходит Елена почти не бывала в родном селе на берегу Волги, в двух шагах...