Connect with us

З життя

Счастье постучалось в дверь однажды

Published

on

**3 марта.**

Сегодня вечером я вернулся домой позже обычного. Задержали на работе — опять эти бесконечные совещания. Шёл по улице, кутаясь в пальто, и думал: “Зачем всё это? Что ждёт меня дальше, если душа пуста?” Всё изменилось, когда ушла мама. Она была моей опорой. А потом не стало и Барсика — старенького кота, который грел мне сердце все пятнадцати лет.

Вошёл в подъезд, усталый, шагнул к своей двери — и вдруг замер. На коврике у порога сидел крохотный котёнок. Серенький, в полоску, с глазами, как две пуговки.

“Откуда ты?” — прошептала я, подбирая малыша. Он дрожал, но тут же уткнулся мне в ладонь, будто знал, что я не оставлю.

В квартире ещё оставалось всё, что принадлежало Барсику: корм, миска, даже старая игрушка. Котёнок ел жадно, а потом свернулся на моём кресле и заурчал. И вдруг — ошейник. Тоненький, с колокольчиком, который не звенел. Значит, его ищут.

Через день я встретил его у подъезда. Мужчина, высокий, с усталыми глазами, развешивал объявления: “Пропал котёнок.”

“Он у меня,” — сказала я.

Николай — так звали соседа — прижал малыша к себе, а тот сразу замурлыкал, узнав хозяина.

“Спасибо,” — сказал он. — “Заходите как-нибудь в гости. Тёма будет рад.”

Через неделю я сидела у него на кухне, пила чай. Говорили о многом: о разводе, о потере, о том, как пусто бывает в четырёх стенах. Тёма лежал у меня на коленях, а Николай смотрел на меня так, словно мы знакомы сто лет.

И вдруг поняла: в этом мире никто не остаётся один навсегда. Счастье стучится в самые неожиданные моменты — иногда тихо, иногда мяукая под дверью. Главное — открыть.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 5 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Не залишай чоловіка, ми звикли до розкішного життя! — схлипувала мати

“Мамо, я більше не можу так жити”, — стояла біля вікна Оксана, дивлячись на сиве небо, затягнуте важкими хмарами. “Що...

З життя3 години ago

Право вибрати свій шлях

Сліпучий промінь сонця прорізався крізь штори, висвітлюючи напружені обличчя за обіднім столом, але навіть він не зміг розтопити лід, що...

З життя6 години ago

— Просто служи, – промовив чоловік. Але моя відповідь залишила його без слів.

**Щоденник Оксани** “Просто доглядай за домом,” – голос Віктора звучав буденно. Навіть не відірвав очей від телефона. – “Твоя робота...

З життя7 години ago

Жених став чоловіком, але золовка вирішила виселити наречену з спальні

— Ой, а ти хто? — глухо промовив чоловічий голос із спальні, коли Соломія відчинила двері своєї хати. — Це,...

З життя9 години ago

Повертай мого сина негайно, або зіткнешся з наслідками! — грізно вимагала колишня свекруха, стоячи на порозі моєї квартири.

Соломія сиділа на кухні у своїй новій квартирі, розглядаючи старі фотографії. Сім років шлюбу вмістилися в один маленький альбом. Вона...

З життя10 години ago

– Я обожнюю цей дім. Синку, переведи його на моє ім’я! – Свекруха зазіхає на моє житло.

Оля завмерла, почувши слова свекрухи. Пальці самі розкрилися, і піднос із приголомшливим грюкотом впав на підлогу веранди. Усією хатою розлетілися...

З життя13 години ago

— Ми з твоїм чоловіком закохані один в одного і скоро одружимося, — оголосила незнайомка. — Тож збирайте речі та залишайте наш дім.

— Ти Єва? Дружина В’ячеслава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі та...

З життя16 години ago

Я люблю іншу, але покидаю все – останні слова чоловіка перед неминучою зрадою

М’яке вечірнє світло пробивалось крізь тюль. Оксана поставила на стіл дві тарілки з вечерею й глянула на годинник. Вісім вечора....