Connect with us

З життя

Истина без стука: встреча, изменившая всё

Published

on

**Когда правда стучится в дверь: история, перевернувшая жизнь**

Я сидела в зале, уставившись в телевизор, где без конца мелькали однообразные передачи. Веки сами собой сомкнулись, и я задремала. Разбудил меня робкий стук в дверь. Вскочив с дивана и поправляя халат, я пошла открывать.

— Сейчас, сейчас! — крикнула я.

В глазке — незнакомая девушка. Молодая, смущённая, с румянцем на щеках и тёмными глазами.

— Здравствуйте… Вы — Татьяна Сергеевна?

— Да, это я. А ты ко мне? Заходи, раз пришла.

Гостья робко переступила порог, озираясь по сторонам.

— Мне… нужно с вами поговорить…

— Не стесняйся, пойдём на кухню, чайку попьём. Там и объяснишь, в чём дело.

Я была рада любому гостю — дочь, Ольга, уходила рано, возвращалась поздно, и я всё чаще чувствовала, как накатывает одиночество.

Пока чайник закипал, я торопливо раскладывала конфеты и пряники, украдкой поглядывая на девушку.

— Как тебя зовут-то?

— Светлана. Можно просто Света.

— Красивое имя, — улыбнулась я, ставя перед ней чашку. — Я всю жизнь проработала на почте. Тягала тяжёлую сумку по окраинам, разносила газеты, письма, телеграммы. Люди ждали, радовались. Иногда — плакали. Бывало и плохое… Но я всегда несла вести с почтением. А теперь вот ноги не слушаются. Почти не выхожу.

Света слушала молча. Только руки её дрожали, и чашка слегка звякнула о блюдце. Когда я спросила, зачем она пришла, девушка наконец заговорила:

— Я приехала издалека. С Дальнего Востока. Мне нужно было увидеть вашу дочь. Ольгу. Потому что… я её дочь. А вы — моя бабушка.

Я замерла. Глаза загорелись, но голос оставался твёрдым:

— Детка, ты, наверное, ошиблась. Ольга живёт со мной. Я бы знала…

Света опустила взгляд.

— Это было давно. Когда она уехала после института в другой город. Там… она познакомилась с Андреем. Была любовь. Собирались пожениться. Но… перед свадьбой он погиб. Автокатастрофа.

У Ольги начались ранние роды… мать Андрея была рядом. Ольга потеряла сознание. А когда очНа утро ей сказали, что ребёнок не выжил, но на самом деле меня забрала бабушка Андрея, чтобы хоть часть сына осталась с ней.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 + 15 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Не залишай чоловіка, ми звикли до розкішного життя! — схлипувала мати

“Мамо, я більше не можу так жити”, — стояла біля вікна Оксана, дивлячись на сиве небо, затягнуте важкими хмарами. “Що...

З життя3 години ago

Право вибрати свій шлях

Сліпучий промінь сонця прорізався крізь штори, висвітлюючи напружені обличчя за обіднім столом, але навіть він не зміг розтопити лід, що...

З життя6 години ago

— Просто служи, – промовив чоловік. Але моя відповідь залишила його без слів.

**Щоденник Оксани** “Просто доглядай за домом,” – голос Віктора звучав буденно. Навіть не відірвав очей від телефона. – “Твоя робота...

З життя7 години ago

Жених став чоловіком, але золовка вирішила виселити наречену з спальні

— Ой, а ти хто? — глухо промовив чоловічий голос із спальні, коли Соломія відчинила двері своєї хати. — Це,...

З життя9 години ago

Повертай мого сина негайно, або зіткнешся з наслідками! — грізно вимагала колишня свекруха, стоячи на порозі моєї квартири.

Соломія сиділа на кухні у своїй новій квартирі, розглядаючи старі фотографії. Сім років шлюбу вмістилися в один маленький альбом. Вона...

З життя10 години ago

– Я обожнюю цей дім. Синку, переведи його на моє ім’я! – Свекруха зазіхає на моє житло.

Оля завмерла, почувши слова свекрухи. Пальці самі розкрилися, і піднос із приголомшливим грюкотом впав на підлогу веранди. Усією хатою розлетілися...

З життя13 години ago

— Ми з твоїм чоловіком закохані один в одного і скоро одружимося, — оголосила незнайомка. — Тож збирайте речі та залишайте наш дім.

— Ти Єва? Дружина В’ячеслава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі та...

З життя16 години ago

Я люблю іншу, але покидаю все – останні слова чоловіка перед неминучою зрадою

М’яке вечірнє світло пробивалось крізь тюль. Оксана поставила на стіл дві тарілки з вечерею й глянула на годинник. Вісім вечора....