Connect with us

З життя

Приглашение, прервавшее двадцатилетнюю тишину: тень забытого письма

Published

on

**Тень забытого письма: как одно приглашение разорвало двадцать лет молчания**

Я проработала на почте больше тридцати лет. Видела тысячи писем — и радостные поздравления, и смятые конверты с похоронными извещениями. Но то письмо, найденное в ноябрьском рассвете, сразило меня сразу.

Серый конверт, никакого обратного адреса. Но этот почерк… До боли знакомый. Тот самый, которого не видела двадцать лет.

— Неужели?.. — прошептала я, опускаясь на табурет посреди сортировочного цеха.

Внутри — всего две строчки:

«Мама, приезжай. Завтра мой день. Свадьба. Я всё ещё жду. Если приедешь — буду счастлива. Если нет — пойму. Твоя Таня».

Пальцы задрожали. Таня. Моя дочь. Та самая, с которой не разговаривала двадцать лет. Как сейчас помню: студентка, вся в мечтах и первом чувстве. Пришла тогда и сказала:

— Мама, я выхожу за Сережу.

Я чуть не выронила чашку. Этот Сережа мне с первого взгляда не понравился. Ни амбиций, ни стабильности, ни жилья. Не тот, кого я хотела видеть рядом с дочерью.

— Или он, или я, — отрезала я.

— Хорошо, мама, — тихо ответила Таня. — Тогда он.

И ушла. Без сцен, без слез. Только щелчок двери.

Сначала думала — одумается. Потом — позовёт на рождение внука. Узнала от соседки, что у Тани сын. Внук. Но гордость, тяжёлая, как бетонная плита, не пускала. Ни звонка, ни весточки. Только тишина. Я твердила себе: она предательница. А внутри — пустота, которую ничем не заполнить.

И вот — письмо. Через двадцать лет. Как крик в безмолвии.

Не спала всю ночь. Сердце колотилось. Ехать? А если выставят за порог? А если написала просто из вежливости? Или из жалости?

Но под утро, когда за окном завывала метель, я села на кровать, накинула старый платок и прошептала:

— Прости меня, дочка.

Поезд в Петрозаводск, где теперь жила Таня, уходил в девять. На перроне стояла женщина в белом пальто, с букетом в руках. Когда я подошла, она подняла голову и застыла. Глаза у неё были мои — серо-голубые, с упрямыми уголками.

— Мама…

И я разревелась. Впервые за много лет — не от обиды. От облегчения.

Свадьба была тёплой, почти семейной. Жених бережно держал Таню за руку и благодарил меня за то, что приехала. А маленький мальчик с большими глазами прижался ко мне и прошептал:

— Ты моя бабушка?

— Да, внучок. Я твоя бабушка. И теперь — навсегда.

Иногда хватает одного письма, чтобы сломать тишину. Даже ту, что длилась двадцать лет.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 − п'ять =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Пригода Чотирилапого Другаря

— Барбоску, ходи сюди швидше! — Віктор вискочив із авто й кинувся до пса, що лежав біля дороги. Але Барбос...

З життя5 години ago

Вік — лише цифра: несподіване відкриття

Григорій збентежився, коли дізнався, що дівчина молодша за нього на цілих дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя5 години ago

Спадок в стінах дому

— Як ти наважуєшся на таке? — здивувалася донька. — Мамо, ти ж там будеш сама в цьому селі, тобі...

З життя8 години ago

Загадкова самотність пташки

Одинокая Марійка… Вже кілька тижнів Марійка спостерігала за новою сусідкою, що оселилася на першому поверсі прямо навпроти її дверей. Новину...

З життя9 години ago

Швидкий шлях додому: вечірнє бажання спокою

Оксана поспішала додому. Вже десята година вечора, так хочеться швидше потрапити додому, повечеряти та лягти спати. Сьогодні вона дуже втомилася....

З життя11 години ago

На лавці в поліклініці: зустріч поколінь у важкий момент.

У коридорі жіночої консультації на лавці сиділа літня жінка. Поруч притулилась худа дівчинка років п’ятнадцяти, у короткій спідниці, з-під якої...

З життя12 години ago

Кулінарна Пригода

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Ну що, за пригодами! — сказали одна одній найкращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Потяг рушив...

З життя15 години ago

Відвертість у стосунках: Коли нудьга і зміни з’їдають любов

— Ти зовсім обабилася. Розтовстіла. Я не хочу шукати іншу, і в мене нікого немає на стороні, клянусь. — Але...