Connect with us

З життя

Посилка, що розлучила: історія про кінець браку.

Published

on

В кухні пахло смаженими котлетами, коли у двері подзвонили. Ганна, не встигнувши навіть зняти фартуха, відчинила й побачила молодого кур’єра.

— Добрий день! Ваше відправлення, — підбадьорено сказав він.

— Яке ще відправлення? Я нічого не замовляла, — здивувалася Ганна.

— Квартира сьома? — уточнив він.

— Так.

— Тоді все правильно.

Жінка несміливо розписалася у бланку й отримала велику коробку. Щойно вона її відкрила, кров застигла в жилах. Всередині лежав похоронний вінок. Не святковий, не декоративний — справжній, з траурною стрічкою, на якій було вишито її ім’я.

Відправника не вказано. Лише безмовне послання: «Спи спокійно, Ганно».

— Треба ж так ненавидіти, щоб додому вінок прислати! — тремтючим голосом шепотіла вона пізніше.

Чоловік, Тарас, лише знизав плечима:

— Звідки тобі відомо, що це мама? Вона ж тебе любить!

— Любить? Вона навіть імені мого ніколи не вимовляла! — з болем нагадала Ганна.

І справді, майбутня свекруха знаходила в ній лише вади: зріст «метр з ковпаком», робота на ресепшені, прості сукні. Ганна старалася — шила собі одяг, була ввічливою, але у відповідь отримувала лише зневагу й уколы.

— Подивися на цю недолугу, — нашіптувала Олена Миколаївна синові. — Навіть двох слів зв’язати не може!

А він мовчав, робив вигляд, що все гаразд. Та саме його мовчання було згодою. Матір дозволяла собі все більше — хоч і жили вони на Ганниній території.

Коли вона запропонувала здати квартиру й зняти щось, що влаштує свекруху, та відмовилася. Гучно, з докорами, з істерикою. А Тарас пив чай і мовчав.

Не вийшло з вінком — був наступний крок. Чоловік раптом знайшов на антресолях чоловічі труси.

— Ти мені щось поясниш? — прошипів він, тримаючи «знахідку».

— А тобі самому нічого дивного? Як я туди взагалі могла дістатися? Туди ж навіть зі стільця не достанеш!

Ключі від квартири були у свекрухи. Усе стало на свої місця. Але Тарас знову промовчав.

Наступний «подарунок» — відро чорниці. Свекруха вручила його зі словами:

— Вітаміни! Для невістки!

Вранці Ганна виявила у відрі… живого, але від холоду ледь рухомого їжака. На щастя, при чоловікові. Той, звісно, не повірив, що це було навмисно: «Сам заліз, буває».

Пізніше вона знайшла під ліжком ляльку з осіченими у неї голками. Ситуація вже нагадувала дешевий трилер. Та вона все терпіла. Бо любила. Бо вірила, що чоловік за її спиною — це захист, а не просто син своєї матері.

Крапку поставив випадок. Ганна повернулася з роботи раніше й застала чоловіка з іншою. У власній квартирі.

Виставила. Швидко. Жорстко. В одних шкарпетках, як то кажуть.

Він намагався виправдатися:

— Вона сама прийшла! Я нічого не планував!

Але Ганна більше не вірила. Тим паче, що «гостя» виявилася племінницею подруги свекрухи. Усе стало надто очевидним.

Три роки вона терпіла. Хтось не витримав би й трьох місяців. Але вона сподівалася.

А Тарас? Повернувся до мами. Куди ж ще?

Та й там на нього чекав сюрприз. У матері — роман. Останнє кохання, як виявилося, буває гіршим за перше. І не в її квартирі, а в однушці у кавалера. Олена Миколаївна — бездомна, але закохана.

Іронія долі?

Мораль? Обережно загадуйте бажання. Іноді вони збуваються. Тільки не так, як ви сподівалися.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − 5 =

Також цікаво:

З життя1 хвилина ago

Ruined My Daughter’s Life

22October2025 Dear Diary, Today was my mother Margarets birthday. She turned thirtytwo and, in her usual fashion, handed our sister...

З життя10 хвилин ago

Discovering that her child was born with a disability, his mother signed a ‘declaration of abandonment’ eleven years ago. This statement was seen by Sanya himself when he took personal files to the medical office.

Eleven years ago, when my mother learned that the child she had given birth to was born with a crippled...

З життя9 години ago

And Barnaby sat by the gate, waiting. Day after day. A week went by… The first snow fell — and still he sat. His paws grew cold, his belly rumbled from hunger, but he kept waiting.

Stripes sits at the gate and waits. One day. Two. A week The first snow falls he still sits. His...

З життя9 години ago

The Vanished Son

I was the one who had to watch over Emma after she split from her husband, a reckless bloke who...

З життя10 години ago

Strolling Along the New Trail

Im going to tell you about Stephen Shaws odd little adventure walking a brandnew route through town. Stephen slipped out...

З життя10 години ago

I Tried My Best, But It Wasn’t Enough!”: A Woman Ended Up in Hospital, and I Found Her Cat Wandering the Streets

I was trudging home late one night, deadtired you know how it feels when, out of nowhere, all the patients...

З життя11 години ago

Svetlana Turned the Key and Gasped: Three Fluffy Guests Were Waiting at the Door

I was pulling the key and nearly fainted three fluffy guests were already waiting at the door. It was that...

З життя11 години ago

Two Concerns

8:20am the bus dropped me off in front of the gate of the Willow Grove supportedliving complex. A chilly September...