Connect with us

З життя

Як підслухана таємниця чоловіка і свекрухи змінила моє життя!

Published

on

Олеся, розслабившись у теплій ванні, думала, що її життя нарешті знайшло щастя. Але підслухана розмова чоловіка і свекрухи перевернула все догори дриґом, розкривши жахливу таємницю, яка ледь не зруйнувала її світ. Дізнайтеся, як вона впоралася зі зрадою і знайшла новий шлях!

У невеличкому містечку над Дніпром, де ввечері лунав дзвін церковних дзвонів, Олеся насолоджувалася хвилиною спокою. Тепла вода з ароматною піною змивала втому напружених тижнів. Сьогодні вона стала дружиною Ярослава, і її серце співало від щастя. Весілля залишилося позаду, вихор приготувань затих, і Олеся дозволила собі перепочити. Вона заплющила очі, усмішка мимоволі торкнулася губ. Життя до заміжжя не було поганим, але в ньому бракувало тепла, обіймів, підтримки. Тепер усе змінилося — поруч був Ярослав, чоловік, який здавався їй справжнім дивом.

Ярослав був наче герой з романтичного фільму: уважний, щедрий, з м’якою усмішкою і шармом, від якого перехоплювало подих. Від першого дня він оточив Олесю турботою: дарував квіти, водив у найкращі ресторани, сипав компліментами. Вона, звикла до скромного життя продавця в невеликому магазині, розгубилася від такої уваги. Їхнє знайомство почалося на сайті знайомств, і перше враження про Ярослава було невиразним — вона не чекала нічого серйозного. Але він приїхав на побачення з букетом її улюблених троянд, запам’ятавши кожне її слово, і повів не в кав’ярню, а в розкішний ресторан. Вперше в житті Олеся почувалася героїнею казки.

Навіть знайомство зі свекрухою, Ганною Михайлівною, не затьмарило її радості, хоча й пройшло не ідеально. Олеся так хвилювалася, що плутала слова, пролила вино на сукню й випадково розбила вазу з фруктами. Ганна Михайлівна назвала її «незграбною дівчиськом», але Ярослав одразу заступився, зупинив матір і забрав Олесю. Ввечері він заспокоював її, запевняючи, що мати просто перехвилювалася: «Вона тебе полюбить, побачиш». І справді, незабаром Ганна Михайлівна подзвонила, вибачилася і запропонувала:

— Олесю, давай повечеряємо і обговоримо весілля. Я хочу допомогти з організацією, якщо ти не проти.

Олеся була рада. Вона нічого не тямила у весіллях і думала, що все обмежиться росписом у ЗАГСі. Але Ярослав здивував її:

— Коханка, хіба ти не мріяла про справжнє весілля? Пишну сукню, торт, танці, крики «гірко»?

Олеся зніяковіла:

— Ярославе, я б хотіла, але ж ти знаєш, моя зарплата — лише на основні потреби.

Він легенько ляснув її по лобу:

— Наївна, хіба я про гроші? Я все оплачу. Навіть якби ти була мільйонеркою, я б зробив так само.

Ганна Михайлівна з ентузіазмом взялася за організацію, не шкодуючи коштів сина. Олеся ледве встигала за її ідеями: від вибору запрошень до кольору стрічок на букеті. Довелося взяти відпустку, щоб не впасти від втоми.

І ось день весілля. З ранку її закрутило у вихор: зачіска, макіяж, сукня, фотосесія. Свято промайнуло як сон — поцілунки, танці, розрізання торта. Тепер, лежачи у ванні, Олеся перебирала спогади, згадуючи мить, коли Ярослав надів їй на палець каблучку. Вона здригнулася — вода охолола. Змусивши себе встати, вона витерлася рушником, надушилася лосьйоном, розчесала волосся й одягла білосніжну білизну, таку ж сліпучу, як і її сукня. Усміхнулася, знаючи, що Ярослав чекає на неї у спальні.

Вона торкнулася замка дверей, збираючись вийти, але завмерла, почувши голос свекрухи.

— Звідки вона тут? — здивувалася Олеся. Гостей вона не чекала.

Прислухавшись, вона вловила тиху розмову Ярослава й Ганни Михайлівни. Цікавість взяла верх — вона хотіла знати, про що вони шепочуться в їхню першу шлюбну ніч.

— Ярославе, мені не подобається, як ти на неї дивишся, — сичала свекруха, наче звинувачувала сина у злочині. — Скажи, що мені це лише здалося!

— Мамо, я ж казав, Олеся — чудова. Годі нести дурниці, — голос Ярослава звучав провинувато.

— Дурниці? Кохання — це розкіш, яка тобі не дозволена! Не смій прив’язуватися до цієї простої! — різко відповіла Ганна Михайлівна.

Олеся чекала, що Ярослав заперечить, але він мовчав. Її серце стислося — вона хотіла увірватися й закричати, але ноги наче приросли до підлоги.

— Мамо, зрозумій, Олеся мені дорога, — нарешті вимовив Ярослав.

— Дорога? Це нічого не змінює! Твій брат занадто довго чекав. Ти ж знаєш, це він вибрав Олесю. Твоє завдання було закохати її й одружитися, а далі ми все зробимо.

— Ти так і не пояснила, як це влаштувати, — голос Ярослава тремтів від хвилювання.

— Невже я не казала? Ти зникнеш, а твій брат займе твоє місце.Думка, що він може щезнути, переповнила Олесю жахом, і вона вперше усвідомила, що її казка, можливо, була лише пасткою.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 − три =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Право на власний шлях

Ясний промінь сонця пробився крізь завіси, освітивши напружені обличчя за обіднім столом, але навіть він не зміг розтопити холод, що...

З життя5 години ago

Після втрати чоловіка я відвернулась від його сина — через 10 років дізналася гірку правду

Я досі пам’ятаю той ранок, коли задзвонив телефон. Номер лікарні. Серце впало ще до того, як я взяла трубку. «Пані...

З життя5 години ago

Жених зрозумів, що став чоловіком, дав ключі братові, а вона вирішила вигнати наречену з кімнати

— Ого, а ти хто? — почувся низький чоловічий голос із спальні, коли Оксана відчинила двері своєї оселі. — Власне,...

З життя8 години ago

– Яке чудове місце! Син, оформлюй його на себе! – Свекруха намагається забрати мою квартиру

Оксана застигла, почув слова свекрухи. Пальці самі розкрилися, і піднос із глухим гуркотом впав на підлогу веранди. Уламки розлетілися в...

З життя9 години ago

Колишній тесть…

Олена замислено розглядала чарівний букет, який приніс їй кур’єр півгодини тому. Помилки бути не могло — квіти призначалися саме їй....

З життя11 години ago

– Ми з вашим чоловіком любимо одне одного і скоро одружимось, – оголосила незнайомка. – Тож збирайте речі та йдіть з нашого дому!

— Ви — Олеся? Дружина Ярослава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі...

З життя12 години ago

На святкуванні дня народження чоловіка син вказав на гостю та закричав: “Це вона! На ній та спідниця!

За кілька днів до мого дня народження я рилась у шафі на горі. Миколка благав мене дати йому пікнікову ковдру...

З життя15 години ago

Малюнок Сина Вирвався В Увагу Поліції — І Розпочалося Розслідування

**Щоденниковий запис** Спочатку мені здалося, що це просто милий, звичайний момент. Мій шестирічний син, Богдан, останнім часом захоплювався малюванням –...