Connect with us

З життя

Чотирикімнатна квартира у старовинному будинку у центрі: велика власність мого чоловіка і свекрухи.

Published

on

У мого чоловіка та його мами є велика чотирикімнатна квартира у старовинному будинку в історичному центрі Львова. Поряд із мамою живе її старша сестра — обидві вже давно вдовиці. Квартира простора, з високими стелями, великими вікнами та дерев’яною підлогою, яка скрипить під ногами. Сам будинок збудований ще на початку минулого століття, і в ньому залишився той особливий дух старого Львова: ліпнина на стелях, масивні двері, чавунні батареї. Але, попри всю красу, квартирі потрібен ремонт — сантехніка стара, проводка місцями підводить, а взимку буває прохолодно, бо опалення не завжди впорається.

Ми з чоловіком живемо окремо, у своїй невеликій двокімнатній квартирці на Сирець. У нас своє життя, робота, плани, але його мама часто кличе нас до себе, особливо на родинні свята. Вона неймовірно гостинна, обожнює готувати й накривати стіл: борщ, вареники, деруни, салати — усе, як у найкращих традиціях. Її сестра, тітка Марічка, більше мовчить, але завжди допомагає на кухні. Вони як дві половинки: мама мого чоловіка — душа компанії, а тітка Марічка — тиха й розсудлива.

Є одна проблема, яка мене тривожить. Мама чоловіка й тітка Марічка вже немолоді, їм за сімдесят. Поки що вони впораються з побутом, але я бачу, що їм стає важче. Прибирати у такій великій квартирі — справжнє випробування, а походи до магазину за продуктами перетворюються на цілу експедицію. Чоловік іноді допомагає з дрібним ремонтом чи відвозить їх на дачу, але в нас не завжди вистачає часу бути поруч. Я пропонувала найняти помічницю по господарству, але мама категорично проти: «Ми самі впораємося, не треба тут чужих!»

Нещодавно я дізналася, що в їхньому будинку планується капітальний ремонт. Це і добре, і погано. Добре — бо дійсно вже час: ліфт ламається раз на місяць, дах тече, а фасад виглядає, як після війни. Погано — бо на час ремонту мешканцям можуть запропонувати тимчасово виселитися. І ось питання: куди? У мами й тітки немає іншого житла, а до нашої двокімнатної їм не влізти. Чоловік каже, що можна зняти квартиру поруч, але я бачу, як мама нервує при самій думці про переїзд. Для неї цей будинок — не просто стіни, це спогади, історія, все її життя.

Я намагаюся знайти вихід. Може, варто переконати їх продати цю квартиру та купити щось менше, у новобудові, де не доведеться хвилюватися через старі труби чи холодні зими? Але я знаю, що мама ніколи не погодиться. Вона каже: «Ця квартира дісталася нам від батьків, тут виросли наші діти, і я хочу залишитися тут до кінця». Тітка Марічка мовчки киває, підтримуючи сестру.

Іноді я думаю, що, можливо, нам із чоловіком варто переїхати до них. Квартира велика, місця вистачить. Але тоді доведеться повністю змінити наш спосіб життя: я звикла до незалежності, до свого затишного куточка, де усе влаштовано під нас. До того ж я не впевнена, як ми всі знайдемо спільну мову — різні покоління, різні звички. Чоловік поки що жартує, каже: «Давай не поспішатимемо, як-небудь розберемося». Але я відчуваю, що це питання колись доведеться вирішувати.

Поки що ми просто намагаємося частіше бувати в них, допомагати у дрібницях. Я привезла мамі новий електричний чайник, щоб їй не мучитися з газом, а тітці Марічці подарувала теплий плед — вона обожнює сидіти біля вікна і читати. Але я розумію, що це лише тимчасові рішення. Треба щось вирішувати з їхнім житлом, комфортом і безпекою. Може, хтось із вас стикався з подібним? Як знайти баланс між повагою до їхніх бажань і турботою про їхнє добробут? Буду вдячна за поради!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − 16 =

Також цікаво:

З життя7 години ago

Stepfather

**Stepfather** Because youve got no business hanging around a young girl like that! snapped James. Excuse me? Youve completely messed...

З життя7 години ago

Returned Home—No Husband, No Trace of Him or His Belongings in Sight

She came home to find no husband and none of his belongings. “Whats with that look?” Zoe smirked. “Stan just...

З життя15 години ago

Back Home—No Husband, No Trace of Him Left

**Diary Entry** I came home to find neither my husband nor any of his things. Why are you looking at...

З життя16 години ago

Revenge for My Mother

**A Lesson in Control** *Diary Entry* The call came late at night, the voice on the other end distorted and...

З життя18 години ago

Avenged My Mother: A Tale of Justice and Retribution

**A Revenge for Mum** “Your daughter is with us. Bring £100,000, and she stays alive. I’ll send the meeting point...

З життя19 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“Of course, everyone remembers perfectly well” “I dont remember because it never happened!” Peter Redford said seriously, looking at her...

З життя20 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“I dont remember because it never happened!” said Redford, looking at her with his earnest, grandfatherly eyes. The conversation died...

З життя21 годину ago

Shut Up!” He Snarled, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Dump You Call a Life.

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase onto the floor. “I’m leaving you and this dump you call a...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.