Connect with us

З життя

Свекруха розлютилася на «дарунок»: вжиті меблі вважала образою

Published

on

Я заміжі вже три роки. Дітей поки нема, хоча думки про материнство давно кружляли у повітрі. Весь цей час ми з чоловіком жили в орендованій квартирі у центрі Львова — не тому що не могли дозволити собі інше житло, а тому що моя свекруха, Ганна Миколаївна, не пустила нас до своєї однокімнатної квартири, яка багато років стояла пусткою.

Вона сама виховувала Олега — мого чоловіка. Квартиру їй колись дали від ткацької фабрики, де вона пропрацювала двадцять років. Пізніше вона вдруге вийшла заміж.

— Мій вітчим був доброю людиною, він справді став мені батьком, — розповідав чоловік. — Але з матір’ю у них постійно були сварки. Вона завжди скаржилася, що гроші закінчуються, їй усього було замало.

У вітчима була донька від першого шлюбу. Він хотів усиновити Олега, але Ганна Миколаївна була категорично проти — боялася втратити державні пільги. Коли вона переїхала до нового чоловіка, свою квартиру просто замкнула. Там навіть ремонту не було, вона вирішила не здавати — каже, нема сенсу.

Після весілля ми просили дозволу пожити в тій квартирі — скромно, зате своє. Але свекруха навіть слухати не хотіла:

— Ми ось-ось розлучимося, — заявила вона. — Він жадібний, лінивий, ні до чого не придатний. Я з ним лише через вигоду. Розлучимося — і куди мені йти, якщо ви вже там оселитеся?

І справді, незабаром вона подала на розлучення. Але від чоловіка виїжджати не поспішала. А потім і зовсім лихо вдарило — вітчим помер. Ганна Миколаївна була впевнена, що тепер двокімнатна квартира стане її. Але виявилося, що спадок записаний на його доньку.

Тим часом померла моя бабуся, яка ще за життя переписала на мене свою затишну двійку. Ми з чоловіком почали там ремонт, готувалися до переїзду. Але все перекреслила істерика свекрухи.

— Я ж його на руках носила, поки та, його дочка, навіть у гості не заходила! Я йому й борщі варила, і ліки носила. А тепер вона, та Софійка, буде у Києві жити в спадщині, а я — у сирій однушці! Ось вам і правда! — кричала вона в трубку.

Усі ці лиха вона влаштувала собі сама: сама відмовилася від усиновлення, сама не захотіла жити з нами. Спорити було марно. Прийшлося їй повертатися в ту саму порожню, занедбану однушку. Там ні меблів, ні нормальних умов. Голі стіни.

Чоловіку стало її шкода. Він вирішив трохи прискрепити житло, хоча б зробити косметичний ремонт. А я запропонувала перевезти туди бабусині меблі — ми все одно хотіли замінити їх на нові. Все було чисте, міцне — хоч і не нове.

Дещо Ганна Миколаївна встигла вивезти з квартири померлого чоловіка, але там була переважно вбудована техніка, яку й не варто було виносити. А спадкоємиця вітчима — дівка не промах — нічого цінного віддавати не захотіла.

Коли ми привезли меблі, свекруха влаштувала сцену:

— Що це таке?! Ви вирішили скинути мені старе сміття?! Чоловік помер, а ви до мене, як до сміття! Собі все нове купили, а мені — рухля! Ганьба! — закричала вона прямо у під’їзді.

Хоча бабусин диван був усього чотири роки, і вона ледве на ньому спала. А нові меблі нам купували мої батьки. Чому свекруха вирішила, що ми зобов’язані повністю обставити їй квартиру — загадка. Більше того, вона вимагала, щоб ми все назад забрали. Почала докоряти: мовляв, гроші на ремонт є, а на матір — нема.

Ми розвернулися і пішли. Меблі залишилися в коридорі. Я думала, чоловік повернеться на вихідних і все забере. Але ні. Свекруха викликала сусіда, сама заволокла все до квартири. Мабуть, зрозуміла, що вибрикуватись більше не вигідно, особливо коли в кишені — пусто.

Так і живе. З образами, з чужими меблями, але з власною гордістю. Тільки от гордість, як виявилося, обіду не зварить і вночі не вкриє.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × п'ять =

Також цікаво:

З життя18 хвилин ago

Після втрати чоловіка я відвернулась від його сина — через 10 років дізналася гірку правду

Я досі пам’ятаю той ранок, коли задзвонив телефон. Номер лікарні. Серце впало ще до того, як я взяла трубку. «Пані...

З життя21 хвилина ago

Жених зрозумів, що став чоловіком, дав ключі братові, а вона вирішила вигнати наречену з кімнати

— Ого, а ти хто? — почувся низький чоловічий голос із спальні, коли Оксана відчинила двері своєї оселі. — Власне,...

З життя3 години ago

– Яке чудове місце! Син, оформлюй його на себе! – Свекруха намагається забрати мою квартиру

Оксана застигла, почув слова свекрухи. Пальці самі розкрилися, і піднос із глухим гуркотом впав на підлогу веранди. Уламки розлетілися в...

З життя4 години ago

Колишній тесть…

Олена замислено розглядала чарівний букет, який приніс їй кур’єр півгодини тому. Помилки бути не могло — квіти призначалися саме їй....

З життя6 години ago

– Ми з вашим чоловіком любимо одне одного і скоро одружимось, – оголосила незнайомка. – Тож збирайте речі та йдіть з нашого дому!

— Ви — Олеся? Дружина Ярослава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі...

З життя7 години ago

На святкуванні дня народження чоловіка син вказав на гостю та закричав: “Це вона! На ній та спідниця!

За кілька днів до мого дня народження я рилась у шафі на горі. Миколка благав мене дати йому пікнікову ковдру...

З життя10 години ago

Малюнок Сина Вирвався В Увагу Поліції — І Розпочалося Розслідування

**Щоденниковий запис** Спочатку мені здалося, що це просто милий, звичайний момент. Мій шестирічний син, Богдан, останнім часом захоплювався малюванням –...

З життя13 години ago

Неочікуваний сюрприз вдома: шокуюче відкриття після повернення.

Душа облизувалася болем, а в серці кипіла ревнощі та образа. Чому вони так із нею? Хіба вона не любила свого...