Connect with us

З життя

Услышала семейную тайну и изменила свою жизнь!

Published

on

10 мая.

Сегодня сидел, курил на балконе, вспоминал ту ночь. Казалось бы, всё только начиналось — свадьба, новые надежды. А вышло так, что жизнь перевернулась из-за одного подслушанного разговора.

Мы жили тогда в тихом городке под Ярославлем, где по вечерам пахло свежескошенной травой и слышался перезвон церковных колоколов. Ольга, моя жена, после свадьбы лежала в ванне, расслаблялась. Я знал — она счастлива. Ей казалось, что наконец-то нашла своё место.

А я стоял в гостиной и слушал, как мать, Валентина Петровна, шипит мне в лицо:
— Ты что, совсем рехнулся? Смотреть на неё, как на жену? Ты должен был только жениться, а не влюбляться!

Она всегда умела говорить так, будто режет ножом. Я пытался возражать, но голос предательски дрожал:
— Мам, Оля же ничего не знает. Оставь её в покое.

Валентина Петровна фыркнула:
— Ничего не знает? Так расскажи! Или забыл, ради кого всё затевалось? Твой брат ждёт!

Брат. Данила. Инвалид после той проклятой аварии в Сочи, куда мать настояла его взять. Он упал со скалы, повредил позвоночник, а потом и рассудком тронулся. Теперь он сидел в четырёх стенах, смотрел на фото Ольги и твердил, что женится на ней.

— Он не в себе, мам. Ты сама знаешь, — пробормотал я.

— Зато ты в своём? — её голос стал ледяным. — Ты обязан ему. Ты виноват.

И тут я услышал шорох. Ольга стояла в дверях, бледная, в одном полотенце. Глаза — как у загнанного зверя.

Валентина Петровна ушла, хлопнув дверью. Ольга молча села на диван:
— Рассказывай. Всё.

Я выдохнул и выложил правду: про брата, про план матери подменить нас после «аварии». Ольга слушала, не перебивая. Потом встала, собрала вещи и уехала в гостиницу.

Наутро я примчался к ней с тюльпанами и пирожными из «Волги». Она сказала:
— Я люблю тебя. Но твоя семья — это ад. Если хочешь быть со мной — уезжаем.

Мы уехали в Краснодар. Валентина Петровна орала, угрожала, но я впервые в жизни твёрдо сказал «нет».

Теперь прошло полгода. Ольга смеётся чаще. А я понял одну вещь: иногда любви мало. Нужно ещё уметь защитить её — даже от собственной крови.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 − два =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

На лавці в поліклініці: зустріч поколінь у важкий момент.

У коридорі жіночої консультації на лавці сиділа літня жінка. Поруч притулилась худа дівчинка років п’ятнадцяти, у короткій спідниці, з-під якої...

З життя1 годину ago

Кулінарна Пригода

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Ну що, за пригодами! — сказали одна одній найкращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Потяг рушив...

З життя4 години ago

Відвертість у стосунках: Коли нудьга і зміни з’їдають любов

— Ти зовсім обабилася. Розтовстіла. Я не хочу шукати іншу, і в мене нікого немає на стороні, клянусь. — Але...

З життя7 години ago

Тайна звичайного хустинки.

**НОСОВИЙ ХУСТОЧОК** — Знову Грицько хропе! — з роздратуванням подумала Оксана. Відкинула руку чоловіка, на якій лежала, і перевернулася на...

З життя8 години ago

Розлучення: як ми ділили нажите і натрапили на несподіванку!

Ми з дружиною розлучилися, почали ділити нажите. І тут несподіванка. —Забирай його! — сказала дружина. — Ти і він —...

З життя10 години ago

Відплата за зраду ощадного чоловіка

Той вечір розколов життя Олені на “до” та “після”. — Розумієш, Лено, я зустрів іншу. Ми з нею як дві...

З життя12 години ago

Сльози всередині: свято, яке потрібно зберегти

**Щоденниковий запис** Сльози стискали горло, але Оксана зібралася. Поправила блузку на вже помітному животику й, штовхаючи перед собою візочок із...

З життя18 години ago

Поки вона купувала, він втратив інтерес.

Поки Олена розраховувалася за покупки, Тарас стояв осторонь. А коли вона почала складати їх у пакети, він взагалі вийшов на...