Connect with us

З життя

Измена под новой крышей

Published

on

**Дневник. Предательство в новом доме**

Сегодня снова не могу уснуть. Всё вертится в голове, как прокрученная пластинка. Вспоминаю, как мы с Дмитрием поженились и переехали в новую квартиру на окраине Екатеринбурга. Казалось, вот оно — счастье: обустраивали гнёздышко, выбирали обои, мечтали о детях. А потом приехали его родители…

За ужином свекровь, хлебнув коньячку, вдруг рявкнула:
— Это что за особа тут у тебя?
Я обомлела.
— Я его жена! — вырвалось у меня.
— Жена? — фыркнула она. — У Димы в Новосибирске законная семья! Двое детишек, невестуха! А ты тут квартиру караулишь?

Я уставилась на Дмитрия. Он потупился, прошептал:
— Поезжай к маме. Я всё уладю.

Когда мне стукнуло восемнадцать, мать начала ворчать: «Татьяна, одумайся! Сидишь с книжками, как монашка!» В университете я была первой на курсе, но парни обходили стороной — не по нраву им были умницы. После института — та же дорога: работа бухгалтером, пустая квартира, которую родители купили ещё пять лет назад.

И вот Дима. Встретились у подъезда — он чинил мой замок. Потом стал приходить: то плиту починит, то за продуктами сбегает. Мама морщилась: «Жених без образования, из общаги…» Но я верила, что главное — любовь.

Свадьбу сыграли тихо, без его родни — говорил, далековато ехать из Омска. Год жили душа в душу, пока не решили продать старую хрущёвку и купить двушку в новостройке. Дима уговаривал: «С ребёнком на четвёртый этаж не набегаешься!»

В день сделки он слег с аппендицитом. Оформляла квартиру я — одна, с мамой за спиной. (Всегда так: будто я девочка, а не взрослая женщина.)

А потом приехали «гости». После того ужина я вернулась к маме, рыдая в подушку. Наутро квартира встретила меня неестественной чистотой.

— Объясни, — потребовала я.
— Ну, была семья… Но теперь я с тобой, — отмахнулся он.
— Лжец! — закричала я. — Вон из моего дома!
Он засмеялся:
— Ты чего? Квартира-то моя!
— Нет, — холодно сказала я. — Мама настояла оформить на меня. Видно, сердцем чуяла.

Теперь сижу в этой пустой новостройке. Книги не лезут в голову — только слёзы. Мама шепчет: «Я же предупреждала…» Дима звонит, но я трубку не беру.

Иногда думаю: а если бы он не солгал? Но поздно. Квартира теперь — и крепость, и тюрьма. А за окном — уральская зима, холодная и бесконечная.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 5 =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

Офіціант пригостив обідом двох сиріт, а через 20 років вони його знайшли – історія, яка зворушила Україну

**Щоденник Миколи Білого**Снігова заметіль вкрила тихий провінційний городок Світличне, наче накинула на нього білосніжну ковдру, поглинувши всі звуки.По шибках вікон,...

З життя30 хвилин ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який потряс усіх!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки у тихе золоте ранок. Сонячне світло крізь вікно...

З життя1 годину ago

– Я запросив маму й сестру до нас на Новий рік, – раптом оголосив чоловік ввечері 30 грудня. – Встигнеш усе приготувати?

Я запросив матір і сестру до нас на Новий рік, повідомив сам увечері 30 грудня. Встигнеш усе приготувати? Нарешті довгоочікувані...

З життя1 годину ago

Неодмінність вибору

Піти чи залишитися Оксана відчинила двері й здивувалася, побачивши доньку Марійку та незнайомого хлопця, який привітно посміхався. Привіт, мамо, знайомся,...

З життя2 години ago

Фу, жебрачка! — кривилися перехожі, дивлячись на бабусю в багнюці. Та почувши слова малятка — оніміли

“Фу, жебрачка!” кривилися перехожі, дивлячись на бабусю, що лежала у калюжі. Але коли почули слова малого завмерли.“Фу, жебрачка!” відтягнула свого...

З життя2 години ago

Несподівана зрада жінки

Жіноча хитрість Досі Дмитро лишається вільним чоловіком. Хоч і збирався одружуватися всерйоз, але логіки своєї нареченої так і не зрозумів....

З життя3 години ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя4 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...