Connect with us

З життя

«Когда я привела мать с болезнью домой, муж настоял: “Сдай её жильё и пусть уходит”»

Published

on

Когда я привезла больную мать к себе, муж холодно бросил: “Сдай её квартиру и пусть уезжает”.

Мы с Дмитрием познакомились сразу после выпуска. Мне казалось, сама судьба толкает меня в его объятия. Первая любовь — ослепительная, безрассудная, как в сказке. Не раздумывая, сыграли пышную свадьбу в подмосковном доме отдыха. Три дня гуляний, гармони до утра, сотни гостей. Мама светилась от счастья — её единственная дочь Анастасия нашла свою судьбу.

В подарок она отдала мне двушку в Чертаново. Бабушкино наследство. Квартира требовала ремонта, но зато в новостройке, в хорошем районе. Наше с Димой гнёздышко. Начало новой жизни.

Но мама на этом не остановилась. Отдала все свои сбережения — 2,5 миллиона рублей — чтобы мы сделали евроремонт, купили мебель, обустроили быт. Её вклад в наше будущее был огромным. Я чувствовала себя счастливицей. Казалось, наш брак стоит на прочном фундаменте — любви и взаимной поддержке.

Но всё рухнуло в один момент.

На свадьбе отец познакомился с молодой сотрудницей с работы. И — будто сдурел. Через месяц подал на развод, выписал маму из их общей трёшки в Люберцах, продал квартиру. Мама осталась без жилья и поддержки.

Она держалась. Улыбалась, поддерживала меня, хотя сама еле стояла на ногах от горя. А потом — инсульт. Правая сторона парализована. Говорит с трудом, передвигается еле-еле. И совсем одна.

Другого выбора не было — забрала маму к себе. Наша двушка — 65 квадратов, места хватит. Мама всегда была тихоней, никому не помешает.

Привезла её из больницы. Застелила чистую постель, поставила воду у кровати, заварила душистый чай. Хотела, чтобы она почувствовала: теперь всё будет хорошо. Уютно. Надёжно. Как дома.

Но случилось то, чего я не ожидала даже в худшем кошмаре.

Дима, увидев маму в нашей квартире, сквозь зубы процедил:
— Насть, твоя мать здесь не останется. Сдай её квартиру — пусть снимает жильё на эти деньги.

У меня перехватило дыхание:
— Ты серьёзно?..
— Я на это не подписывался. Мне не нужен больной человек. Твоя мать — твои заботы.

Он забыл, чьи деньги вложены в этот ремонт. Забыл, что она отдала нам последнее. Забыл о простой человеческой благодарности.

Я не кричала. Не рыдала. Просто собрала его вещи и выставила за дверь. Без сцен. Без слёз. Твёрдо. Как отрезаю ненужное. Это был конец. И почему-то стало легче — будто гниющую занозу вытащили.

Потому что мужчина, который в трудную минуту отворачивается от твоей беды — не твой. А если он так легко предаёт того, кто помогал вам встать на ноги — это вообще не мужчина, а просто ошибка судьбы.

Теперь мы с мамой вдвоём. Тяжело. Очень. Она не ходит, говорит с трудом. Я ухаживаю: кормлю, мою, вытираю слёзы. Она уже не будет прежней — звонкой, с пышными пирогами и крепкими объятиями. Но она моя мать. И я обязана быть рядом — не только в радости, но и в горе.

И знаете, я даже благодарна. Что не успела родить ему детей. Что Дима показал своё нутро сейчас, а не когда у нас была бы семья.

Отец пропал. Муж ушёл. Остались только я и мама. И тишина, в которой я заново учусь жить. Трудно. Но спокойно на душе. Потому что я — дочь, которая не предала.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 + вісімнадцять =

Також цікаво:

З життя48 хвилин ago

Офіціант пригостив обідом двох сиріт, а через 20 років вони його знайшли – історія, яка зворушила Україну

**Щоденник Миколи Білого**Снігова заметіль вкрила тихий провінційний городок Світличне, наче накинула на нього білосніжну ковдру, поглинувши всі звуки.По шибках вікон,...

З життя50 хвилин ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який потряс усіх!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки у тихе золоте ранок. Сонячне світло крізь вікно...

З життя2 години ago

– Я запросив маму й сестру до нас на Новий рік, – раптом оголосив чоловік ввечері 30 грудня. – Встигнеш усе приготувати?

Я запросив матір і сестру до нас на Новий рік, повідомив сам увечері 30 грудня. Встигнеш усе приготувати? Нарешті довгоочікувані...

З життя2 години ago

Неодмінність вибору

Піти чи залишитися Оксана відчинила двері й здивувалася, побачивши доньку Марійку та незнайомого хлопця, який привітно посміхався. Привіт, мамо, знайомся,...

З життя3 години ago

Фу, жебрачка! — кривилися перехожі, дивлячись на бабусю в багнюці. Та почувши слова малятка — оніміли

“Фу, жебрачка!” кривилися перехожі, дивлячись на бабусю, що лежала у калюжі. Але коли почули слова малого завмерли.“Фу, жебрачка!” відтягнула свого...

З життя3 години ago

Несподівана зрада жінки

Жіноча хитрість Досі Дмитро лишається вільним чоловіком. Хоч і збирався одружуватися всерйоз, але логіки своєї нареченої так і не зрозумів....

З життя4 години ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя5 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...