Connect with us

З життя

Секрет, разрушивший семью

Published

on

**Дневник. Разорванные узы.**

Там, где Волга лениво огибает старый купцовский городок, в доме с резными ставнями Евгения мыла посуду. Воздух ещё хранил теплый запах ватрушек, когда неожиданно зазвонил телефон. На экране — имя Ульяны, подружки, с которой не виделись лет пять.

— Люся, здравствуй! — обрадовалась Евгения, вытирая ладони о подол.

После минутных расспросов Ульяна вдруг выпалила:
— Жень, ты с Виктором развелась?
— Что?! Нет! — сердце ёкнуло.
— Странно… — голос подруги дрогнул. — Тогда объясни вот это.

Снимок в сообщении заставил мир рухнуть.

———

— Чёртов ад! — Виктор ворвался в квартиру, швырнув ключи в глиняную миску у двери.

— Витя, что случилось? — Евгения замерла с прихваткой в руке. Она всегда приходила с почты раньше, успевая и щи с готовить, и полы помыть.

— Завод, смены, эта конвейерная каторга! — рвал на себе ветровку. — Ни света, ни радости! Поедем куда-нибудь, Женя. Хоть на Селигер, хоть в санаторий. Я — как выжатый лимон.

— Но отпуск согласовать надо… — задумалась она. — Мы же твоему отцу клубнику полоть обещали…

— К чёрту клубнику! — перебил муж. — Не убежит грядка! Я вот-вот взво́ю! Тебе что дороже — отец или я?

— Ты, — тихо сказала Евгения. — Завтра поговорю с начальницей. Три года без отпуска, не откажет.

— Значит, покупаю путёвки? — оживился Виктор.

— Покупай. — Она кивнула. Сама мечтала передохнуть от беготни: то ЕГЭ у сына, то его отъезд в Питер, то потоп от тётки сверху, из-за которого пришлось ремонтировать потолок.

— Решено, — хлопнул ладонью по столу Виктор. — На Селигер — дорого, поедем в «Лесное». Там и сосны, и озеро в шаге, и цены не кусаются.

Евгения не спорила. Редко перечила мужу. Даже когда после потопа он купил дешёвые обои вместо вензельных, что ей нравились. Или когда отговорил от места в банке:

— Через полгорода таскаться! Запустишь хозяй. Ну и что, что платят хорошо? Я, что ли, хлеб не приношу? Вон, в сельпоте вакансия. И близко, и сметану со скидкой брать можно.

Уступила. Сельпо ей претило, зато дома — чистота да порядок. Лишь раз встала горой, когда Виктор гнал сына в техникум вместо института.

— Нет! — твёрдо сказала тогда. — Сашка сам решит. Не смей ему мозги пудрить!

Виктор отступил, но потом ворчал, что «в доме имён— Всё пропало! — прошептал Виктор, глядя на разорванные фотографии сына, на которых тот стоял рядом с Ульяной, и понял, что сам разрушил всё, что ему было дорого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 17 =

Також цікаво:

З життя55 хвилин ago

Несподівані гості: чому я відмовилася бути нянчою для чужих дітей?

Свекруха приволокла до нас чужих дітей — та ще й образилась, що я відмовилась сидіти з ними Субота. Сьома ранку....

З життя57 хвилин ago

Несподівані гості: свекруха привела чужих дітей, а я відмовилася бути нянькою

Свекруха привела до нас чужих дітей — і образилась, що я відмовилась бути нянькою Субота. Сьома ранку. Той самий день,...

З життя2 години ago

Сестра чоловіка вирішила, що лише ми повинні пестити її дітей

Сестра мого чоловіка вирішила, що її дітей мають балувати лише ми Я вийшла заміж за Олега майже вісім років тому....

З життя2 години ago

Несподіване побажання: чому ми мусимо піти на зустріч?

Чоловікова сестра вирішила, що її дітей мають балувати ми — і тільки ми Я вийшла заміж за Дмитра майже вісім...

З життя3 години ago

Тіні забутого: любов та прощення через час

У тихому містечку Коростень, де старі каштани кидали тіні на вузькі вулички, Богдан із досадою думав: «Ну давай, ще поплач!»...

З життя3 години ago

Вічна мама: Чоловік, що ніколи не виріс

Ярослав так і залишився маминим хлопчиком — навіть ставши дорослим чоловіком. Коли я нарешті вирішила вийти заміж, мені було вже...

З життя4 години ago

Півроку під одним дахом зі свекрухою: як вона зруйнувала наше кохання

Півроку під однією дахою зі свекрухою: як вона зруйнувала наш шлюб Півроку тому моє життя перетворилося на нескінченний стрес. Моя...

З життя5 години ago

Свекровь не вважає моїх дітей справжніми внуками через те, що я не її донька

Щоденник Завжди думала, що мені пощастило не лише з чоловіком, а й із його родиною. Тарас — лагідний, розсудливий, з...