Connect with us

З життя

Завтра я відкрию йому свою душу

Published

on

Було часу давнього, але досі ясно, як сонце.

Роман сидів у кріслі, спустивши погляд на долівку. Голова гуділа після сварки, а в грудях ще грізно палали іскри гніву. Він почувався розгубленим і приниженим. Повернувшись додому пізно, зморений важким днем на роботі, він не міг викинути з голови звіти, терміни та нескінченний стрес. Побачивши хатинку у безладі, нерви не витримали.

— Оленко, та як же тобі не соромно?! — вирвалося в нього. — Хіба важко прибрати за собою?

Його голос лунав кімнатою, і Роман відразу відчув, як повітря між ними стало важким. Олена відповіла холодно, майже байдуже, але він помітив, як її очі заблищали від сліз. Хотілося сказати щось тепле, але слова застрягли в горлі. Натомість він продовжував кричати, виливаючи накопичене роздратування.

Олена сиділа на краю ліжка, зчервонілими від сліз очима. Серце билося швидко, немов намагаючись вирватися з грудей. Вона стиснула кулаки, відчуваючи, як гнів піднімається всередині, заповнюючи кожну частку її істоти. Ще вчора вона була щаслива, а тепер — все змінилося. Це була чергова сварка, яка, здавалося, ставила хрест на всіх її мріях.

— Чому?! — шепотіла вона, поки голова крутилася від емоцій. — Чому чоловіки вважають, що ми їм щось винні?

Кожен день Олена стикалася з тим самим: її чоловік чекав, що вона буде піклуватися про все навколо нього. А коли вона намагалася пояснити, що також стомлена й хоче турботи, його реакція була передбачуваною: крик, звинувачення та болючі слова.

Її погляд впав на купу брудної білизни, яку вона збиралася пірати зранку. Але тепер це вже не мало значення. Романові слова лунали в голові: «Тобі справді більше нічим зайнятися?», «Ну звісно, ти знову про мене забула!». Ці фрази стали звичними, як ранковий чай, але сьогодні вони були особливо гіркими.

— Я не мусила ні перед ким виправдовуватися! — прошепотіла Олена, дивлячись на своє відображення в дзеркалі. Її обличчя було втомленим, але в очах горіла рішучість. — Я ж працюю стільки ж, скільки й він. Мої гроші — мої!

Вона згадала недавню покупку — гарну вишиванку, про яку так довго мріяла. Ця коротка мить радості швидко згасла. Як тільки Роман дізнався, що вона витратила гроші на себе, почалася чергова сцена. «Егоїстка! Ти думаєш тільки про себе!» — ці слова досі відлунювали в душі болем.

Але найбільше Олену лютило те, що він навіть не намагався зрозуміти її почуття. Все, що він бачив — це власні потреби. Його речі валялися скрізь, але чомусь саме вона мусила їх збирати. Усі ці дрібниці складалися в одну велику проблему, яка роз’їдала їхні стосунки.

— Досить! — сказала вона голосно, здригнувшись. — Я заслуговую кращого. Я не повинна бути чиєюсь служницею. Я хочу жити своїм життям, а не підкорятися чужим очікуванням.

Олена підвелася і підійшла до вікна. Вона знала — час прийняти рішення. Більше не можна терпіти таке ставлення. Треба повернути собі свободу, повернути право розпоряджатися власною долею.

— Завтра, — твердо вирішила вона. — Завтра я скажу йому все. Нехай навчиться сам справлятися зі своїми справами. Нехай відчує, як це — бути самому.

Вночі вона довго не могла заснути, повертаючись з боку на бік. Думки кружляли в голові, але тепер вони були спрямовані в майбутнє. Олена уявляла, як почне нове життя: зможе ходити, куди забажає, купувати те, що їй подобається, і не відчувати провини за кожне своє бажання. Вперше за довгий час вона відчула легкість, попри майбутню важку розмову.

Зранку вона прокинулася рано, ще до дзвінка будильника. Погляд впав на стопку випрасуваних сорочок, які вона склала вчора. «Це останні», — подумала вона, ховаючи їх у шафу. Сьогоднішній день стане початком нової сторінки в її житті. І хай цей шлях буде важким, але він неодмінно приведе Олену туди, де вона знайде справжнє щастя — туди, де її кохатимуть такою, якою вона є.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять + 10 =

Також цікаво:

З життя7 хвилин ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя8 хвилин ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...

З життя1 годину ago

Мене кинула власна матір біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька, яку колись віддала.

Коли мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через двадцять пять років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи,...

З життя1 годину ago

Санітарка облила завідувача відділення нечистотами через відмову прийняти пораненого жебрака у брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні тягнувся нескінченно, ніби час застиг, а повітря стало густим, насиченим запахом антисептиків. У кутку медсестринської, освітленій...

З життя1 годину ago

Дві душі в одному серці

Одна душа на двох Коли в родильному будинку Маряні принесли дві однакові дитинки, вона спершу трохи злякалась. Хоча вона й...

З життя2 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Ореста були у захваті: але незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясминки затьмарила їхнє щастя

Коли їхну доньку Світлану народилася, Олексій і Марія були у небесній радості. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретриверa Зірки...

З життя2 години ago

Учні знущалися з нової вчительки, намагалися довести її до сліз, але за кілька хвилин сталося неймовірне

У 10-Б класі вже давно не було постійного вчителя з літератури. Одна пішла у декрет, інша не витримала й місяця....

З життя3 години ago

Щось заворушилося під сукнею нареченої, коли вона підписувала шлюбний документ…

Свято було наповнене радісним гомоном. М’яке світло лилося крізь високі вікна, позолочені крісла були зайняті вишукано одягненими родичами та друзями....