Несподіване вигнання: Перша ніч на вулиці

Бабуся послухала тітку й вигнала нас із чоловіком з помешкання. Першої ночі довелося ночувати на вулиці.

Моя бабуся живе разом із тіткою. У них трикімнатна квартира у Києві. Наймолодша донька, сестра мами, — їй вже сорок, але вона ніколи не жила окремо. Ні родини, ні друзів, ні роботи — усе на утриманні бабусі. Рахунки сплачує моя мати, бо пенсії бабусі не вистачає.

Я ніколи ні про що не просила рідних, але настав важкий час, і я вирішила звернутися.

––––––––––

Після весілля ми з чоловіком жили у комунальній квартирі у Львові. Збирали гроші на іпотеку, мріяли хоча б про однокімнатне. Довго шукали варіанти й зупинились на недостроєному будинку. Але де жити півроку?

Орендувати було дорого — треба було зберігати гривні, а не витрачати. Тож я пішла до бабусі з проханням пожити в неї. Одна кімната стояла порожньою, тим більше що частина квартири належала мамі. Бабуся з радістю погодилась, і ми почали збиратись.

Продали комуналку, вклали гроші й заселились до бабусі. Купували продукти й засоби для хатнього господарства, але тримались, ніби в гостях. Тітка брала наше їстиво, але ніколи не подякувала. Вона ігнорувала нас з першого дня. Коли ми поверталися додому, вона зачинялася у своїй кімнаті.

Жили ми там недовго. Через місяць мені подзвонила мати. Розгублена й схвильована, вона попросила нас звідти виїхати.

––––––––––

Тітка влаштувала бабусі скандал. Ми, мовляв, заважали, порушували її спокій, і через нас вона сварилася з матір’ю.

Ми зібрали речі, забрали кота Барсіка й почали шукати житло. Першу ніч минули на лавці у парку. Лише наступного дня знайшли кімнату. Дякувати Богу, мати допомогла нам грішми.

Бабуся робила все, що казала її нахабна донька. Їй було байдуже, як у нас справи, чи все гаразд.

Відтоді я не спілкуюсь із родиною. Мати благає не ображатись на бабусю — мовляв, та під впливом доньки, — але мені все одно. Не хочу тримати зв’язок із тими, хто зрадив.