Неприємна правда: Як дитина може відмовитися від своєї матері

**Щоденник**

Не можу повірити, як дитина може відмовитися від власної матері…

Цього ранку я вийшла у двір і побачила в сусідки похилу жінку. Вона сиділа під навісом на лавочці, схоже, дрімала на свіжому повітрі. Мене це здивувало, адже сусідка не мала родичів. Вона й чоловік не мали дітей, а він помер рік тому після тривалої хвороби. Звичайно, вона сумувала, їй було нудно самій. Залишилася на старості літ одна. Але ж вона ще не була настільки старою, аби впадати у відчай. Мусила прийняти цю долю.

Я зайшла до сусідки, щоб дізнатися про ту жінку. Старенька була ввічливою, але мало розмовляла. Сусідка пошепки розповіла, що вона дуже засмучена. Син відрікся від пані Марії, тому краще їй не докучати.

Усе життя вона працювала у філармонії. Її чоловік — професор, викладач. Вона знала про його зв’язки зі студентками, але не хотіла руйнувати сім’ю. Тому мовчала, не влаштовувала скандалів.

Її єдиний син і робота забрали майже весь її час. Ще вчила музиці вдома.

Син виріс, закінчив навчання, одружився. Народилася онука, яку вона дуже любила. Але потім чоловік кинув її заради іншої, проте розлучатися не захотів.

––––––––––

Син із дружиною працювали, розвивали свою справу, тому рідко її відвідували. Але залишали дочку. Старість прийшла раптом. Настав час, коли чоловіка вигнала коханка, і він повернувся до неї. Після молодої жінки дружина здавалася йому старою, і це йому жахливо не подобалося. Важко було навіть поряд із нею перебувати. Він усе ще сподівався знайти когось молодшого.

А син вже мав власний будинок — великий, просторий. Батько став просити, щоб той забрав матір до себе. Син не заперечував. Його донька теж обожнювала бабусю. Але дружина…

Вона не хотіла, щоб у їхньому домі жила якась стара. Спочатку син накричав на дружину — адже йшлося про власну матір, тому вирішив, що вона буде з ними.

Добре. Але нехай батько перепише свою квартиру на онуку. На випадок, якщо він знайде собі нову жінку, і тоді вони не отримають його житло.

Щоб заспокоїти дружину, син поговорив із батьком, і той пообіцяв оформити квартиру на онуку.

Пані Марія мусила переїхати до сина. Взагалі, нічого поганого — свіже повітря, природа, родина. Але чоловік не сумував довго — незабаром знайшов собі нову коханку. Та не поспішав із розлученням.

Дружина ж сина не переставала нарікати й жахливо поводилася зі свекрухою. Сиділа вдома і постійно намагалася її принизити, кричала, піднімала руку. Мати нічого не казала синові. А онука почала робити те саме, що й її матір. Після такого пані Марія впала у відчай і вимагала, щоб син відвіз її додому.

Син подзвонив батькові, але той категорично відмовився брати матір назад — він уже жив із іншою. Донька й дружина наполягали, щоб бабуся жила окремо. Тоді він вирішив відвезти її до будинку пристарілих. Моя сусідка дізналася про це. Як виявилося, вона давно знала стару жінку. Їй стало шкода пані Марії, тож домовилася, щоб син привіз матір до неї. Він пообіцяв регулярно давати гроші. І попросив, щоб вона телефонувала йому.

––––––––––

Він привіз матір. Йому сподобалися умови. Пообіцяв навідуватися якомога частіше. Що ж, побачимо. Таке трапляється, коли хтось бере на себе турботу про чужих рідних, які не потрібні власній родині. Куди подітися старенькій? Життя — як бумеранг: що віддаси, те й повернеться. Про батьків треба дбати.

Будьте добрішими, людянішими, ніжнішими до своїх близьких…